Блаженна Марта Вєцька

У Снятині в Україні знаходиться могила, яка навіть у найлютіші роки комунізму залишалася духовним центром усієї округи. На ній завжди лежать квіти, горять свічки, висять рушники. Над нею молилися римо-католики, уніати, вірмени, православні, складають пошану і ті, хто належить до нехристиянських релігій. Найдивовижніше те, що це триває вже більше 100 років, а слава про святість похованої тут черниці все більше і більше поширюється по окрузі. Ким же була та, яку місцеві жителі називають «Матінкою» і якій довіряють свої щоденні клопоти?

Марта Вєцька прожила 30 років, але цього часу вистачило для того, щоб її душа піднялася на висоти святості. Вона була справжньою Сестрою Милосердя, повністю відданою Богові, і служила хворим і стражденним у вікентійському дусі смирення, простоти і любові.

Сестра Марта народилася 12 січня 1874 р. в селищі Новий Вєц (район Косчежина на Помор'ї). Вона була дочкою землевласника Марцеля Вєцького. Її маму звали Пауліна (дівоче прізвище Камровська). Марта була третьою дитиною з тринадцяти дітей у сім'ї. 18 січня 1874 р. її охрестили в парафіяльному костелі селища Шчодрово і нарекли Марта Анна.  

У сім'ї її батьків панувала глибоко релігійна і патріотична атмосфера всупереч зусиллям німецьких окупантів, які намагалися повністю підкорити собі польське населення, яке жило на захопленій території. Дім Вєцьких став оплотом віри і народної самосвідомості перед обличчям наростаючого німецького націоналізму під назвою культуркампфе або боротьба за культуру. У розпорядку дня родини Марти був час на спільні сімейні молитви, читання релігійних книг, а у неділю – роздуми після почутих проповідей.

У віці двох років маленька Марта тяжко захворіла, їй загрожувала смерть. Хвороба відступила тільки після старанних молитов до Матері Божої з Пясечна. Для сім'ї Вєцького це було дивом і мало великий вплив на подальші тісні відносини Марти з Матір'ю Божою. Протягом усього життя вона зверталася до Матері Божої у всіх своїх бідах, і, як сама стверджувала: «Марія ніколи ні в чому мені не відмовляла».

Маленька Марта охоче допомагала своїй мамі в домашніх справах. Сусіди захоплювалися набожністю, доброю вдачею, м'яким серцем дівчинки, але найбільше – її радісним духом, який поширювався на оточуючих. Всі вважали Марту старанною прихильницею Святого Яна Непомуцена. Саме з її ініціативи край дороги, яка пролягала повз рідний дім, з'явилася його скульптура, біля якої часто бачили Марту, занурену в молитву. Усе своє життя Марта розвивала тісні  відносини з цим Святим, які розбудив в її дитячій душі священик.

3 жовтня 1886 р. Марта прийняла Перше Причастя. З того часу в центрі її життя був Євхаристійний Ісус. За кожної нагоди вона відвідувала парафіяльний костел в Скаршевах, що розташовувався в дванадцяти кілометрах від її будинку. Також і вдома Марта знаходила час для молитви. Через часту слабкість матері дівчині доводилося піклуватися про молодших братів і сестер, тому її називали «другою мамою».

Слідуючи покликанням

Коли Марті виповнилося 16 років, вона прийняла рішення вступити до Ордену, тому поїхала до Сестер Милосердя в Хелмне. Але там їй відповіли, що вона занадто молода і має почекати ще два роки. Коли їй виповнилося 18 років, Марта назавжди попрощалася з рідними і відправилася в далекий Краків, щоб там розпочати служіння Ісусу як Сестра Милосердя. Вона обрала Краків, тому що разом з нею в Орден хотіла вступити її подруга Моніка Гданєц, а в Хелмне дівчат не прийняли через обмеження, нав'язані німецькими окупантами. У Кракові прийняли їх обох. 26 квітня 1892 р. Марту прийняли до постулату в Центральному Будинку Кракова, розташованому на вулиці Варшавській, 8, а через кілька місяців, 12 серпня, вона почала наступний етап формації – новіціат. Саме тут протягом восьми місяців Марта пізнавала суть життя і служіння Сестер Милосердя. 21 квітня 1893 р. вона отримала одяг Сестри Милосердя. Її першим місцем служіння стала Львівська лікарня. Дуже швидко дівчина зарекомендувала себе сестрою, яка служить хворим з величезною любов'ю і самопожертвою. Через півтора року, 15 листопада 1894, її перевели до лікарні в Подхайці, де протягом п'яти років Марта жертовно служила Сестрою Милосердя. 15 серпня 1897 р. вона принесла свої перші обіти, підтверджуючи свою відданість Богу заради служіння бідним.

Під гнітом наклепу

У 1899 році сестра Марта приїхала в громаду Сестер до міста Бохня. Там вона познайомилася з сестрою Марією Хабло, яка була її настоятелькою, а згодом і захисницею. У цей же час у Марти було видіння Хреста, з якого Ісус говорив з нею, закликаючи зносити всі негаразди, і обіцяв, що незабаром забере її до Себе. Це спонукало сестру Вєцьку до ще більшого завзяття в служінні. Передбаченя Ісуса не забарилося: один пацієнт після виписки з лікарні через ревнощів пустив по місту чутки, що Марта вагітна від студента, племінника настоятеля парафії. Це викликало осуд всіх жителів міста і велику кількість пліток. Завдяки твердості настоятельки сестра Марта Вєцька залишилася в Бохні, щоб довести невинність. Весь цей час вона продовжувала виконувати свої повсякденні обов'язки з такою ж добротою і турботою. Крім того, що Марта багато страждала, вона була здатна в лагідності зносити це засудження, покладаючись у всьому на Бога.

Харизма сестри Марти

Через деякий час сестра Марта почала своє служіння в Снятині,  у лікарні, і місцевий настоятель (так само, як було в Подхайцах) посилав до неї своїх парафіян з різними проблемами та духовними переживаннями, які вона допомагала вирішувати. Сестра Марта не обмежувалася тільки своїми обов'язками, а охоче йшла на допомогу туди, де її чекали. Завжди усміхнена, повна терпіння і незвичайної доброти, вона несла полегшення не тільки страждаючому тілу, а й дбала про духовне здоров'я своїх хворих. Марта знаходила час, щоб навчати цих людей катехизису, готувати до Святим Таїнств, а також знала цінність спільної з ними молитви. Бувало, що в лікарняну каплицю приходило до сорока хворих, аби разом з нею здійснювати Хресний Шлях. Сестра Марта мала незвичайний дар допомагати людям відкривати душу Богові. У її відділенні ніхто не помирав без Таїнства Покаяння і без Причастя. Неодноразово траплялося, що пацієнти євреї просили про хрещення. Для сестри Марти кожна людина була однаково значимою, незалежно від того, був це поляк, українець чи єврей; греко-католик, православний чи римо-католик – сестра служила всім з однаковою любов'ю. Силу для служіння вона черпала в молитві. Подібно до того, як усе життя сестри Марти було повне вчинків любові, так і її смерть стала проявом непідробної любові до Бога і ближнього. Повністю усвідомлюючи небезпеку, вона зважилася на дезінфекцію приміщення, в якому лежала хвора на тиф, хоча це мав зробити інший працівник, молодий батько родини. Наступного дня у сестри Марти проявилися ознаки хвороби. Протягом останнього тижня її життя в лікарні, робилося все, щоб вилікувати її. Люди в місті ревно молилися за сестру Марту. Серед них були і євреї, які також взивали до Бога у місцевій синагозі про її зцілення. Сестра Марта Вєцька відійшла до Господа 30 травня 1904 року в Снятині. Уже в момент смерті присутні біля її ліжка люди були впевнені, що прощаються з незвичайною сестрою, а наступні роки це підтвердили.

Сестра Марта Вєцька зарахована до лику блаженних 24 травня 2008 року у Львові.

 

За матеріалами http://svincent.org