Рішення Папи тридцятилітньої давнини було вшануванням їх героїчного свідчення на захист віри та Церкви. Сьогодні, будучи вільною спільнотою Церкви, ми віддаємо належну їм шану, схиляємо голови перед свідченням їхньої віри, розуміючи, що вони стали фундаментом та наріжним каменем, на якому ми будуємо сучасне життя Церкви ось уже на протязі тридцяти років. Тому ми повинні усвідомлювати відповідальність, яка спочиває на наших плечах, аби не змарнувати посвяти їхнього життя та самопожертви. Це – наше минуле та наша ідентичність. Це наше вчора, без якого не було б сьогодення чи майбутнього. Будуємо спільноту Церкви на міцному фундаменті мучеництва та жертви такої великої громади свідків віри. Тому ми не можемо змарнувати цієї спадщини, бо тоді Бог міг би забути про нас і відвернути своє Милосердне Обличчя.

Сміливе рішення св. Йоана Павла ІІ, 30-річчя якого святкуємо, є не лише адміністративною ініціативою. Відродження Церкви носить глибоко богословський характер і означає, що Містичне Тіло Христове відновлює постійну функцію знарядь благодаті, які приносять спасіння. Для того, щоб спільнота Церкви могла функціонувати, Папа Римський відновив Львівську Митрополію, призначивши її пастирем кардинала Мар’яна Яворського, який помер минулого року, а також дві дієцезії: Кам’янець-Подільську та Києво-Житомирську, призначивши для них єпископів. Кам’янець-Подільська дієцезія була довірена світлої пам´яті єпископу Яну Ольшанському, а Києво-Житомирська дієцезія – єпископу Яну Пурвінському. Львівська Архідієцезія отримала також двох єпископів-помічників – отця Рафала Кєрніцького та Маркіяна Трофім’яка. На них спочивала велика відповідальність за долю Церкви в Україні. Сьогодні ми дякуємо їм за те, що вони оправдали сподівання та за їхнє віддане служіння.

Св. Йоан Павло ІІ відкрив перед багатьма людьми шлях священичого та чернечого покликання. Для виховання нових священиків єпископи утворили в своїх дієцезіях Вищі Духовні Семінарії у Львові, Городку Подільському та у Ворзелі. Донині вони є цінним подарунком Церкві, забезпечуючи безперервність священицького служіння. В оновленій Церкві знайшли також своє місце священики з Польщі та численні як чоловічі, так і жіночі Ордени та Згромадження, які повернулися на терени свого давнього служіння.

Церква розвивалася і потребувала утворення нових дієцезій, тому згодом повстали дієцезії в Луцьку, Харкові, Одесі та на Закарпатті в Мукачеві.

Дорогі Брати і Сестри!

Пригадую цей історичний момент, щоб усвідомити всім нам, яким був шлях до свободи. Виросло покоління, яке не пам’ятає тих часів, що не означає, що воно не повинно знати про них і недооцінювати в своїх дієцезіях тих, хто назавжди залишиться у вдячній пам’яті.

Гарно підкреслив це св. Йоан Павло ІІ під час свого паломництва в Україну, коли сказав: «Я хочу віддати належне всім вам, дорогі священики, монахи та монахині, які були вірні цьому Божому Люду. А вам, котрі тепер стоїте поруч із цими самовідданими служителями Євангелія та прагнете продовжувати їхню місію, кажу: не бійтеся! Христос не обіцяє легкого життя, але Він завжди вам допоможе». І перед від’їздом до Риму, у Львівському аеропорті він додав: «Прошу могутнього і справедливого Бога про всі благословення для дітей цієї землі, землі стократно закривавленої, землі покритої славою».

Нехай шлях віри, відновлений тридцять років тому, назавжди залишиться благословенним Божою силою і освячений свідченням нашого життя, щоб Церква в Україні могла бути сповненням слів Ісуса: «Я – світло світу. Хто йде за Мною, той не буде ходити в темряві, але матиме світло життя» (Йн 8,12).

Львів, 16 січня 2021 року
№ 6/2021

+ Мечислав Мокшицький
Львівський Митрополит
в. о. Голови Конференції Єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Україні

The post Комюніке єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні з нагоди 30-річчя відновлення структур Католицької Церкви в Україні first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

1. Родина є божою інституцією, основана на подружжі чоловіка і жінки, відкритих на дар життя, покликана бути образом Єдиного Бога в трьох Особах, який є Любов’ю. Бог створив людину як чоловіка і жінку, а благословення, яким була обдарована перша людська родина, було благословенням життя: Будьте плідні й множтеся (Бут 1, 27-28). Тим, що чинить з людської особи автентичний образ Пресвятої Трійці, є ЛЮБОВ! Любов, яка виражається у безкорисному особовому даруванні і цілковитому прийманні цього дарування. Чоловік і дружина, які живуть в подружжі, обдаровують себе не якимись матеріальними речами, чи якимись послугами, а дарують собі взаємно всю свою особу і все своє життя. Такий дар є можливим завдяки благодаті Таїнства Подружжя, в якому звершується Пасхальна Тайна – смерть і воскресіння Господа Ісуса Христа! Чоловік вмирає для себе самого, щоб жити у своїй дружині, і навпаки дружина вмирає для себе, щоб жити в своєму чоловікові.

В зв’язку з цією біблійною істиною на тему родини, яку Господь об’явив у своєму Слові, ми рішуче відкидаємо усе те, що цій істинні противиться, все те, що вдаряє в серце подружжя і сім’ї, зокрема гендерну ідеологію і будь які спроби її юридичного просування. Закликаємо також усі подружжя дбати про єдність, яка виражається у перебуванні разом. Це перебування разом в добу глобальних процесів та міграцій є особливо наражене на небезпеку, проте благодать подружжя та необхідність фізичної присутності батьків для нормального виховання дітей вартує того, щоб за неї боротися.

2. Родина є домашньою церквою. Це бачення родини як «домашньої Церкви» сягає глибоко до біблійної традиції. Вже в Старому Завіті сім’я була фундаментальною спільнотою передавання віри, а батько родини очолював найважливіше свято Ізраїля – Пасху. Під час пасхального седеру він розповідав оповідання про Вихід, а також свідчив, що Господь і зараз звершує свій перехід від неволі до свободи, від смерті до життя. Це розуміння родини як літургічної спільноти продовжується і набирає нового значення в світлі Пасхальної Тайни – смерті і воскресіння Ісуса Христа.

Вираз домашня Церква вперше вживає Святий Павло Апостол. Так він описує спільноту, яка збиралася в домі Акили і Прискили (1Кор 16,19), Нимфи (Кол 4,15), Филемона (Флм 2) і Гая (Рим 16,23). Родинний дім для перших християн був місцем молитви, псалмодії, а також і звершення Євхаристії. Науку Апостола Павла продовжують Отці Церкви. Святий Йоан Золотоустий називає родину «малою Церквою» (еклесіола), вказуючи на її обов’язки: Молитва і навчання в Церкві не достатні. Мусять вони теж супроводжувати нас в дома, адже дім є малою Церквою. Святий Климентій Александрійський вказує на подружжя, як на мале царство (мікробазілея) і «дім Господа». В цій домашній Церкві – згідно слів Святий Августина – отці сімей являються ЄПИСКОПАМИ – і мають особливо дбати про віру своєї родини.

В умовах карантину, якого зазнаємо вже майже протягом року, коли багато вірних мають трудність взяти участь в Євхаристії, СІМ’Я стала місцем, де в особливий спосіб уприсутнюється Таїнство Церкви. А тому палко заохочуємо усіх Вас до родинної молитви, до родинного читання Божого Слова і катехези. Можна знайти багато добрих та цікавих конференції та повчань на католицьких ЗМІ: Радіо Марія, Телебачення Віковічного Слова, Кредо, Родина, Католицький Медіа Центр…

Важливою дійсністю родини як «домашньої Церкви» є те, що Новий Завіт називає грецьким словом койнонія. Цей вираз можемо перекласти як спільнота, єдність, але він також означає СПІЛКУВАННЯ. В цифровому світі, а особливо тепер, коли наша активність обмежена карантином, дуже важливо виборювати час на якісне, живе спілкування у наших родинах! Нехай протягом дня буде час, який Ви проводите разом, без інтернету, без смартфонів, без соціальних мереж, час реальний, а не віртуальний. На початку він може важко даватися, проте будьте витривалими, і ми впевненні, що зможете зазнати плодів такої практики.

3. Родина є місією. Завданням християнської сім’ї є проголошення з радістю і переконанням Доброї Новини про сім’ю – повчав Святий Йоан Павло ІІ. Це проголошення перш за все полягає в свідоцтві любові і єдності, знаку, який притягує до віри тих, хто ще не пізнав Ісуса Христа і Його любов. Проте, щоб бути таким знаком, наші родини мають бути глибоко занурені у християнську формацію, у життя Церкви, черпаючи з тих скарбів, які вона, як Любляча Мати дає своїм дітям. Сім’я, яка глибоко зазнала любові Бога в Христі Ісусі, сама стає наче видимим Євангелієм, живою проповіддю, живим запрошенням інших людей до спільноти радості, яку може подарувати лише Господь.

Пам’ятаймо, що сім’я поміщена в центрі грандіозної боротьби між добром та злом, між життям і смертю, між любов’ю та всім тим, що їй протистоїть. Сім’ї доручено боротися і перш за все звільнити сили добра, джерело яких міститься у Христі, Відкупителі людини. Кожній сім’ї потрібно зробити ці сили своїми (Йоан Павло ІІ, Лист до сімей 23).

4. Родина під покровом святого йосифа. Коли наставали важкі часи для Церкви, Божий Народ особливо звертався про допомогу до Святого Йосифа. Так чинили Римські Понтифіки, які керували Вівчарнею Господа у переломні часи. Можна тут згадати про Лева ХІІІ, Пія ХІ, чи Святого Йоана Павла ІІ. У чому причина такої великої довіри? Лев XIII пояснює наступним чином: «…Святому Йосифу більше, ніж будь-кому іншому, належить тепер своєю небесною міццю охороняти і захищати Христову Церкву так, як колись найсумлінніше охороняв Родину з Назарета, коли виникала така потреба».

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні оголосила рік 2021 Роком Святого Йосифа – Покровителя Церкви. Цей рік вже розпочався, тому що Святіший Отець Франциск вирішив запросити Вселенську Церкву переживати рік Святого Йосифа від 8 грудня 2020 року. В епоху, коли ставиться під сумнів батьківство, батьківський привілей виховувати своїх дітей, в епоху великої кризи батьківства, в часи, коли життя Ісуса і Його присутність в наших родинах знаходяться під загрозою, хочемо просити про допомогу того, у кого сам Христос знайшов надійний захист. Йому довіряємо наші родини і просимо про заступництво.

Всі присутні відмовляють акт довірення себе та своїх сімей Святому Йосифу /його слід раніше дати вірним/. Відмовляють акт безпосередньо після відновлення подружньої присяги або в кінці Служби.

Приходимо до тебе, Святий Йосифе, у нашій недолі. Звертаючись за допомогою до твоєї Пресвятої Обручниці, з вірою благаємо й про твою поміч. Заради любові, яка єднала тебе з Непорочною Дівою Марією, і заради твоєї батьківської турботи, якою ти оточував дитину – Ісуса, смиренно благаємо: милостиво поглянь на людство, яке Ісус спас власною Кров’ю, і своїм могутнім заступництвом допоможи нам у потребах наших. Опікуне Святого Сімейства! Піклуйся про вибраний народ Ісуса Христа. Віддали від нас, любий отче, всіляку хворобу, блуд і зіпсуття. Наш могутній заступнику! У боротьбі з силами темряви прийди до нас із небесною допомогою, і, як колись ти врятував маленького Ісуса від Ірода, так і тепер охороняй святу Церкву Божу від ворожих підступів та всілякого зла. Невтомно оточуй кожного з нас піклуванням, щоб ми за твоїм прикладом і з твоєю допомогою досягли вічного блаженства в небі. Амінь.

24 грудня 2020 року
N. 58/2020

The post Послання Конференції Римсько-Католицьких єпископів України з нагоди свята Святого Сімейства first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Улюблені Брати і Сестри!

Як відомо, наступної неділі (25 жовтня) в Україні відбудуться вибори.  Багато людей говорять при цій нагоді, що це свято демократії, тобто вирішення питання про долю Батьківщини та користання прав, передбачених Конституцією. Участь у виборах є не стільки обов’язком, скільки привілеєм кожного громадянина, тому необхідно скористатися цим привілеєм з почуттям відповідальності, щоб не втратити можливість розв’язувати питання про майбутнє.

Прошу вас дотримуватися принципів християнського сумління при прийнятті рішень при голосуванні, не занедбуючи об’єктивного оцінювання кандидатів, беручи до уваги їхній підхід до віри, релігійного життя, Декалогу та Євангелія. Як віруючі, ми маємо право та обов’язок керуватися таким судженням і приймати рішення в такому дусі.

Водночас в епоху великої загрози пандемії коронавірусу, подбаймо про себе та інших. Зберігаймо всі введені санітарні норми. Їхнє виконання – це також вираз нашої відповідальності.

У цей останній передвиборчий тиждень молімося, просячи Святого Духа, дати нам ясність у прийнятті рішення. Йдеться не лише про економічне та політичне майбутнє, а й про відповідальність за долю Вітчизни перед Богом, нашим Господом учора, сьогодні і завтра.

На наступні дні оцінки передвиборчих обіцянок та на час самих виборів прийміть пастирське благословіння. Нехай воно підтримує і веде вас: в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Львів, 16 жовтня 2020 року
№ 43/2020

+ Мечислав Мокшицький
в.о. Голови Конференції Єпископів України
Римсько-Католицької Церкви

The post Комунікат Конференції Єпископів України Римсько-Католицької Церкви first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

В складному часі, коли на всьому світі, в тому числі і в Україні, панує пандемія коронавірусної інфекції, довелося нам відзначати День Незалежності. З одного боку ми дякуємо за вільність, а з іншого боку ми стурбовані майбутнім, з тривогою та невпевненістю задаємо собі питання про те, що принесуть нам найближчі місяці і як далі складатиметься доля нашої країни.

У цій тривозі пригадується Євангеліє та записані у ньому слова святого Апостола Петра: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова вічного життя!». Такою була відповідь на питання, яке Ісус задав учням під час випробування: «Невже й ви бажаєте відступитися?».

Для віруючого святого Петра, що говорив від імені всіх апостолів, перебування з Ісусом було єдиним шляхом, на якому вони не тільки знайшли сенс свого життя, але й віднайшли надію та впевненість у подоланні всіх труднощів.

Ми повторюємо ці слова разом зі святим Петром, схиляючись над долею України, яка святкує свій День Незалежності. Двадцять дев’ять років тому відкрився шлях до свободи. Саме тоді були встановлені кордони держави, підтверджені міжнародним співтовариством. Тоді здавалося, що територіальна цілісність і свобода вирішувати своє майбутнє стали гарантом і символом незалежності.

Сьогодні зі смутком все ще спостерігаємо, наскільки крихким є мир і територіальні межі. Неврегульований конфлікт на Сході України та анексія Криму надалі кидають тінь на це радісне свято. Розірвана єдність незалежної України триває, а розділене суспільство відчуває неспокій і тривогу, додатково підсилені триваючою епідемією.

Зважаючи на ці факти, День Незалежності має стати вигуком всього народу: «Господи, а до кого ж іти нам?». Зважаючи на ці факти, нам слід впасти на коліна і вигукнути: «Це ж у Тебе – слова вічного життя!». В світі, сповненому тривоги, віра повинна бути нашою запорукою та єдністю всіх. Саме віра повинна стати причиною надії.

Тому просимо вас, Брати і Сестри, щоб в День Незалежності України ми об’єдналися в молитві і просили про перемогу любові. Просили Бога про взаєморозуміння та турботу один про одного в цей непростий час, а для керуючих країною – про мудру та відповідальну турботу про суспільний порядок та безпеку, адже вони були обрані народом для служіння йому з повною відданістю. Молімося також про те, щоб і ми самі вміли працювати і жити на благо України.

Тому в дусі великої відповідальності взиваємо: «Боже, за заступництвом наших Святих і Блаженних, май милосердя для нашої Батьківщини. Нехай міццю Твоєї благодаті вона стане знаряддям шани та слави Твоєї величі. Надихай мудрістю правителів та державних діячів, єдністю та старанністю у виконанні обов’язків її громадян. Дай їй священиків наповнених Божим Духом. Зміцнюй в ній дух віри і моральних чеснот. Допоможи усунути суперництво та заздрість, будь-яку особисту чи колективну гординю. Нехай батьки та вчителі в Божому острасі виховують дітей та молодь. Нехай усі будуть охоплені духом жертовності та щедрості до Церкви та Вітчизни, духом взаємної доброти та прощення».

В усьому цьому нехай допомагає нам заступництво Богоматері, Допомоги Християн, та святого Йоана Павла ІІ, який закликав у Львові, щоб ми «жили самовіддано любов’ю до Бога та ближнього».

З усього серця благословляємо всіх Вас і єднаємося в молитві з усім народом: В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь

Львів, 22 серпня 2020 року
№ 38 / 2020

Конференція Єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Україні

The post Звернення Конференції Римсько-Католицьких єпископів України з нагоди Дня Незалежності України first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Та відповідь віри, яку виразив молодий юнак у Вадовіцах, змінила не лише Його історію, але історію мільйонів людей. 104 Апостольські подорожі до 135 країн, 14 енциклік, 42 листи, 14 апостольських пост-синодальних послань, тисячі проповідей і катехез – це лише деякі видимі плоди тієї смиренної відповіді. А скільки глибоких навернень, які відбулися під впливом проголошення ним Євангелії!?

Не можливо не згадати Його апостольської подорожі в Україну, яка торкнулася сердець багатьох з нас і перемінила наше життя. Тут пролунали слова Святішого Отця, які відважно можемо прийняти як свого роду заповіт:

Закликаю усіх синів і дочок Церкви до постійного і старанного пошуку справжнього і глибшого пізнання Христа. Постійною турботою духовенства хай буде ґрунтовне євангельське й церковне виховання мирян. Нехай не забракне християнам духа самопожертви. Ані нехай не послабне відвага християнської спільноти у захисті скривджених і переслідуваних, звертаючи велику увагу на відчитування знаків часу, щоб, таким чином, відповісти на суспільні й духовні заклики сьогодення (Львів 27.06.2001).

Справді, у житті і служінні цього великого Папи, кожному з нас стали видимими сила і доброта Бога (Лист Бенедикта XVI з нагоди 100 річниці народження Йоана Павла ІІ).

У день 100 річниці з дня Його народження, Ми Єпископи Римсько – Католицької Церкви в Україні прагнемо разом з Вами подякувати Всемогутньому Богу за оті 27 років служіння сповненого Божої хвали. Разом з тим закликаємо Вас поглиблювати багату духовну спадщину Святого Йоана Павла ІІ виражену в енцикліках, катехезах, та апостольських посланнях. А перед усім бажаємо, щоб цей Святий, який особливим чином є покровителем року богопосвяченого життя, був для нас взірцем і мотивацією – широко Христу відкрити двері і піти слідом за Ним до кінця!

Святий Йоане Павле ІІ, Твоїй заступницькій молитві довіряємо Україну, довіряємо усіх нас і наші родини, довіряємо священиків і богопосвячених осіб, довіряємо наш Єпископат. Заступайся за нами у Всемогутнього Бога, щоб нам ніколи не забракувало відваги відповідати Йому: «Так! Нехай станеться за Твоїм Словом».

17 травня 2020 року
№ 27/2020

Конференція Єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Україні

The post Комюніке Конференції єпископату РКЦ з нагоди 100 річниці з дня народження св. Йоана Павла ІІ first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

4 травня 2020 року на Урядовому порталі з’явилася інформація про продовження карантину до 22 травня ц.р., а також про планування певних послаблень, які почнуть діяти з 11 травня ц.р.. Серед пом’якшень, які плануються, згадуються наступні:

… відкриття парків, скверів, зон відпочинку, перукарень, салонів краси, літніх майданчиків кафе і ресторанів. Також Уряд розглядає можливість дозволити роботу закладів громадського харчування на виніс, оптову і роздрібну торгівлю непродовольчими товарами (окрім зон розваг та фудкортів у ТРЦ); роботу закладів побутового обслуговування, музеїв, бібліотек, а також тренування спортивних команд на закритих базах тощо…

Хочемо виразити нашу стурбованість з приводу того, що на етапі, коли передбачається суттєве скасування обмежень у суспільному житті, нічого не говориться про функціонування Церкви.

Вважаємо, що релігійні заходи, які проводить Церква, є не меншою необхідністю для забезпечення духовного і фізичного здоров’я населення, аніж вищенаведені заклади торгівлі чи надання послуг. Адже для віруючих християн набагато важливішим є дбати про свій внутрішній стан і духовну міць, ніж про зовнішній вигляд, хоча і цього не потрібно занедбувати.

Ми радіємо, що зможуть запрацювати перукарні, спортзали, тренувальні бази чи інші заклади послуг, але разом з тим просимо передбачити і надати можливість вірним України подбати про власне духовне здоров’я, про відповідний стан душі, про духовні сили, необхідні для наших щоденних змагань. Одним із факторів, який руйнує імунітет людини є брак надії і стрес, який з цього виникає. А нашу надію ми черпаємо з Божого Слова і Святих Таїнств, які є знаком присутності Воскреслого Христа!

Звертаємося до Вас, як пастирі повіреної нам Церкви, відповідаючи на духовний голод і духовну спрагу наших вірян, з проханням пом’якшити карантинні заходи і обмеження по відношенню до діяльності Церкви і дозволити перебувати на Літургії більшій кількості вірян, відповідно до розмірів того чи іншого храму, з урахуванням дотримання заходів захисту.

Запевняємо Вас у нашій молитві та повазі.

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні

7 травня 2020 року
№ 24/2020

The post Звернення Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України до прем’єр-міністра України пана Дениса Шмигаля first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Перше читання сьогоднішньої неділі (1 Сам 26) впровадило нас в атмосферу завзятої боротьби між Саулом і Давидом. Майбутній цар дає ясний приклад провідника держави, який знайшов милість у Бога, став свідком Божих знаків і не піддається спокусі здійняти руку на того, хто виразно бажає йому смерті, — хоча цей шанс цілком можна зрозуміти. За мить Давид визнає на весь голос: «Господь заплатить кожному по його справедливості й його вірності». Складний політичний конфлікт цього разу вирішено, тому що його учасники зрозуміли волю свого Бога. Не лише цього, а кожного разу, коли політики у своїх земних перегонах не втрачають виміру вічності, перегони стають не конфліктом інтересів, а дорогою, яка веде до рівноваги (тобто миру) весь народ і навіть людство.

Найближчі місяці будуть позначені гамором і метушнею, які зазвичай передують знаменній події в державі — виборам Президента України. Як ми впевнилися, ця подія дуже важлива. Адже, якщо вибори відбуваються нечесно і люди дозволяють політтехнологам гратися нашою психікою, маніпулювали свідомістю, красти голоси, фальсифікувати і підмінювати результати, — тоді приходять великі страждання, зникає благословенний спокій, відбуваються протистояння і розбрат. За відновлення ладу доводиться платити людським життям і пролиттям крові.

Щоби не втратити напрямку, цінностей, орієнтирів і сенсу, мусимо відновити чуйність до голосу Євангелія, до голосу Христової Церкви, чиє вчення — вічне і незмінне. Ми повинні побачити сьогодення крізь призму Божої вічності: лише тоді в нас буде шанс на наявність Божого ладу в нашому особистому і суспільному життю.

«Очі Господа на праведних, і вуха Його звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які діють лихо» (1 Пт 3, 12).

Господь дивиться на серце кожної окремої людини і досліджує його. Бога неможливо обманути. Не плід людських ідеологій і фантазій, не політичні та економічні системи мають цінність перед Богом, але серце людське, з якого виходить і шириться добро та святість — або зло і ганьба. Тому й ми на вимогу Христа мусимо наводити лад у власній хаті не тим, що змінимо меблі, не тим, що пофарбуємо стіни або поміняємося місцями за спільним столом, а тим, що перемінимо свої серця, суть і фундаменти самих себе. Через життя у полоні антихристиянської системи ми звикли вимагати не від себе, а від зовнішнього середовища, показувати пальцем на інших. Одначе християнином є лише той, хто має мужність прийняти на себе відповідальність за те, що діється навколо, приймати тягарі інших людей і наслідувати Христа, який нікого не звинувачує, але бере на себе кожен гріх, щоби в собі все перемінити.

Ми повинні пам’ятати про те, що зміна стародавньої цивілізації на цивілізацію нового світу відбулася не так за рахунок революцій і бунтів, як через глибоке преображення людських сердець завдяки проголошенню Доброї Новини. Боже Слово, проголошуване Христовими учнями, утворило Сivitas Сhristiana — християнське суспільство, яке стало фундаментом державності багатьох європейських країн. На суді Понтія Пилата поряд стояли Ісус і Варавва. Саме Варавва був тим, хто покладав своє уповання в насильстві, у кровопролитті і в ненависті. І саме його вибирає натовп як людину цінності більшої, ніж Христос. Натовп, введений в оману тодішніми політтехнологами, віддає голоси за того, хто хоче впровадити суспільні зміни через руйнування лише зовнішніх форм, через радикальну помсту і знищення, через кров і вбивство. Ніхто не хоче думати, що саме цей вибір є водночас засудженням Милосердного Христа — Месії, який перемінює світ, змінюючи глибини людського серця, через очищення і навернення, через солідарність і милосердя.

Правда залишається на всі віки однією і тією ж самою: той, хто вибирає Варавву, самим своїм вибором засуджує Христа. Це логіка виборів. І кожний християнин повинен це усвідомити.

Зміни і наведення ладу не є механічними, ані залежними від окремої людської особи. Лише солідарна єдність навернених християнських сердець, лише сила особистої відповідальності за долю живих і ненароджених, лише нерозривні стосунки людини з Творцем, перебування у стані освячуючої благодаті, сила молитовного заступництва та світло Святого Духа дадуть гарантію змін на краще. Не людські імена, не князі світу цього, не багатства олігархів та їхніх прихильників — бо в них нема спасіння, як про це нам кажуть Давидові псалми. Чи людською силою Україна здобувала перемоги у попередні роки? Чи ми не пам’ятаємо ситуацій, коли здавалося, ніби вже все втрачено? Бо міць Божа у безсиллі виявляється (пор. 2 Кор 12, 9).

«Не покладайте надію на вельмож, на людського сина, в якого нема спасіння» (Пс 145, 3).

Не покладаймо уповання на імена тих чи інших шукачів найвищої посади. Навертаємося в серці своїм і дивимося на серце того, хто хоче отримати наш голос. Бо його обіцянки не є значущими. Значущим є те, як він у серці про себе свідчить. Разом з Апостолом Яковом вимагаємо свідчення: «Ти віруєш — добре робиш. Але чи знаєш, що віра без діл є мертвою?» (пор. Як 2, 17-20). Вимагаємо: покажи мені віру свою не з обіцянок, але з діл своїх, із того, що виходить із серця твого. Бо якщо з твого серця виходять свари, очорнення, пихатість, утвердження власного «я», нескінченні звинувачення всіх і всього, — тоді й діла твої будуть лютими і приведуть нас до руїни.

Не очікуймо, що претенденти на посаду президента будуть святими. Такого не буде. Не шукаймо ідеальної людини, бо й такі по землі не ходять. Але будемо виглядати того, хто свідомий своєї людської слабкості, хто Бога береже в серці своїм і відкидає зло, щоби творити благо. Християнський голос має бути призначений тому, хто життям уже засвідчив, що бачить у кожній людині і в цілому суспільстві не «ресурс», не засіб для просування своїх ідей та інтересів; тому, хто цінує в кожній конкретній особі велич образу і подоби Божої. Хто не насмілиться міняти антропологічні фундаменти (хто є людина?), а справжні сімейні цінності не буде вважати другорядним питанням. Не біймося спитати кандидатів і про це! Християнський голос віддамо за того, хто не буде ділити українців на «менших» і «більших», але вшанує кожного сивочолого як власного батька, а стареньку зі струдженими руками — як власну матір. Того, хто в кожному хлопцеві у військовій формі бачить власного сина, а в кожній стурбованій життєвими труднощами і безнадією жінці — власну сестру. Який пригорне до серця кожного з дітей своїх рідних українців — дітей нашої спільної, Богом даної землі. Шукаймо того, хто вже зробив щось значуще, щоб наші співгромадяни не покидали цієї Богом нам даної землі!

Для нас передвиборчий час буде також часом Великого Посту. Це відповідний час для упорядкування власного життя, а згодом — суспільного. Це нагода подивитися на речі (також і політичні) очима Бога. Матимемо більше часу для молитви, тож молімося більше про нашу владу. Це не жест, а наказ Божого Слова. Нехай замовкне всілякий гнів та засудження — воно від Бога не походить і до Нього провадити не може. Бо Бог, який оселився між нами, за подібних політичних обставин так навчав: «А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиньте тим, які вас ненавидять; благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, хто вас зневажають. […] Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний. Не судіть, і не будете судженні; не засуджуйте, й не будете засудженні; простіть і вам проститься» (Лк 6, 27-28. 36-37). Ісусів світогляд став шляхом спасіння людства. Тож чи ми маємо право обирати інший? Чи тоді не потрапимо під вплив сучасних політтехнологів і чи знов не оберемо Варавву?

Дорогі Брати і Сестри, якщо збагнемо це головне, то зайвим буде нагадувати про гріховність усілякої політичної неправди; про відповідальність кожного перед Богом у поставленні маленької «галочки»; про усильне благання до Духа Святого, щоби цей вибір зробити правильним. Зайвим буде нагадування християнинові про співпрацю з новообраним Президентом та про обов’язок молитви за нього, незважаючи на наше ставлення до його особи. Також зайвим буде повторювати знов і знову, що доля України сьогодні — у наших руках і в силі молитви до Бога, бо від Нього походить усяке добро.

На цей складний і відповідальний час, на чесні та правильні вибори уділяємо вам Божого благословення: в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

VII Неділя Звичайного періоду, 24 лютого 2019 року

№ 5/2019

Єпископи Римсько-Католицької Церкви в Україні

The post Звернення Конференції єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні з приводу виборів Президента України first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Звертаючись до Вас цього року, хочемо порушити дуже важливу тему любові до Батьківщини, до свого народу, культури і мови, якими Господь нас обдарував. Протягом нашої історії трапилося багато чудових прикладів жертовної любові до Батьківщини, які, хоча і відбулися у минулому, однак навіть сьогодні вчать нас справжнього патріотизму. На жаль, протягом історії трапилося багато прикладів неправильного розуміння обов’язку перед Батьківщиною, що спровокувало кривду і залишило болісні спогади егоїзму, який переміг любов і повагу до іншого народу.

Ми люди віруючі, тому не хочемо зосереджуватися на злі, яке колись сталося, але хочемо сьогодні звернути увагу на позитивну та правильну любов до Батьківщини. Саме тому споглядаємо на євангельські описи, які нам показують Ісуса, котрий вчить мову своїх предків, пізнає історію, культуру та звичаї свого народу. Без сумнівів, Ісус любив свою землю, село, сусідів і мову, оскільки усе це подарував йому Бог Отець. У своїй сім’ї Ісус вчився того, що найважливішою є любов, яка дає щастя і благословення. Він також бачив і навіть разом зі своїм народом досвідчив від римлян страждання, принижень, неволі та утисків. Саме тому розпочинаючи свою місію, Ісус проголошував Євангеліє, звіщав про те, що Царство Боже близько, робив чудеса і закликав змінити життя, щоб таким чином духовно відновити свій народ і повернути йому його гідність та суверенність. Однак, не усім це подобалося. У своєму рідному Назареті де Ісус провів роки дитинства та молодості, ті кого Він любив, хочуть скинути його у прірву. Згодом, фарисеї, які ревно дбали про тотожність свого народу, забуваючи про Боже Право, будуть на Нього настільки злі, що почнуть планувати його смерть. Отож, коли прийде момент, де потрібно буде вибрати Правду, вони виберуть Вараву, який символізує зло, що нищить Божий порядок.

Ісус Христос погоджується на їхні дії, оскільки любить свій народ і кожну людину. Через свою смерть і Воскресіння Він хоче подарувати усім людям справжнє визволення. Для цього Він засновує також Церкву, яке стане домом для усіх народів. У ній знайдуть своє місце Апостоли, навернені євреї та язичники, серед них найбільшим виявиться Савло з Тарсу, відомий нам як апостол Павло. У ній знайдуть місце також жінки, яких торкнулася всепрощаюча любов, також оздоровлені та повернені до життя люди. До неї приєднаються освітлені блиском правди народи, які приймуть Добру Новину про спасіння. Серед усіх цих народів знаходиться і наш народ, який вже понад тисячу років крокує християнською дорогою до щастя і спасіння згідно з вченням Христа. І якщо ми і повинні чимось пишатися в наших сім’ях– так це вірою. І якщо нам слід будувати сьогодення і майбутнє наших сімей та Батьківщини – то будуймо це, опираючись на незмінних і постійно актуальних вказівках з Євангелія. Філософія та принципи світу часто змінюються в залежності від політичних систем та пріоритетів влади, а це викликає неспокій та нестабільність, які зовсім не служать добру сім’ї та усього народу.

Улюблені брати і сестри!
Хочемо сказати з міццю, що Бог любить вас і для цього послав нам Спасителя, народження якого ми святкуємо з великою радістю. Цього наше святкування було більш радісним, оскільки цей день став вільний від праці. Наш Господь Ісус приходить, щоб визволити людину від прокляття егоїзму, ведучи його на дорогою єдності віри та непереможної любові. Саме це є місією Церкви в кожному народі та країні. Саме це є місією кожного з нас, а місцем її реалізації насамперед є Твоє серце, потім Твоя сім’я, пізніше Твоє село або місто, Твій народ, Твоя держава.

Отже, у цей важкий час, який переживає наша держава, заохочуємо вас – кохайте свою Батьківщину, землю, на якій Господь захотів щоб ви народилися і мешкали. Любіть Україну, не дивлячись на те, якою є мова чи національність вашого серця. Проявами цієї любові нехай буде життя правдою і любов’ю Христа на щодень, у взаємній повазі та свідомості спільного дому, в якому разом живуть: українці, поляки, словаки, угорці, чехи, євреї, росіяни, німці, вірмени, румуни та інші національності.

Захищаймо сімейні цінності в суспільному житті, роблячи усе, що можливо, щоб кожна дитина, зачата на українській землі, могла народитися та розвиватися для її добра. Підтримуймо усіх тих, хто захищає нашу суверенність, але й самі будьмо готові віддати своє життя з любові до батьківщини. Вже сьогодні почнімо кожного дня з любов’ю виконувати свої обов’язки. Не піддаваймося спокусі давати чи вимагати хабарі, щоб таким чином звільнити нашу Батьківщину від корупції, яку папа Франциск називає “раком з метастазами”. Вивчаймо історію і культуру власного народу та держави, у якій ми живемо, маючи перед очима приклад людей, котрі перемагали егоїзм та кохали справжньою любов’ю Бога та ближнього.

Улюблені брати і сестри!
Саме з таким ідеалами та прагненнями стаємо сьогодні посеред вас і віримо, що їх можна осягнути, якщо усі ми будемо живими членами Церкви, коли прагнення справедливості, чесності, пробачення та любові Бога і ближнього буде принципом нашого життя, який наближає нас до повноти щастя у тій Вітчизні, яка називається Небо.

Сердечно вітаємо тих, котрі з різних причин знаходяться зараз поза кордонами України. Дякуємо вам за проявлену різним чином турботу і любов до рідного краю. Ми розуміємо, що вам не легко. Пам’ятайте, що Католицька Церква є вашим рідним домом у кожній країні. Пам’ятайте і будьте свідомі того, що завдяки життю вірою в Україні ви маєте в собі дуже цінний досвід. Будьте відкриті на культуру тих народів, серед яких ви зараз знаходитесь, а одночасно діліться з ними своєю людяністю та вірою.

Від щирого серця бажаємо усім вам – тим, хто в Україні, й тим, хто за її кордонами – щоб ви переживали свою віру так, як Йосиф і Марія. Тоді кожна людина стане для вас ближнім, стане як Христос.

Нехай Бог наповнить ваше серце любов’ю, щоб ви були щасливі у своїх сім’ях і на землі, де Бог дозволяє вам жити. Нехай благословляє вас в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь!

Пастирі Римсько-Католицької Церкви в Україні

The post Пастирський лист римcько-католицьких єпископів України до родин з нагоди свята Святого Сімейства: Ісуса, Марії і Йосифа first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.