1. Родина є божою інституцією, основана на подружжі чоловіка і жінки, відкритих на дар життя, покликана бути образом Єдиного Бога в трьох Особах, який є Любов’ю. Бог створив людину як чоловіка і жінку, а благословення, яким була обдарована перша людська родина, було благословенням життя: Будьте плідні й множтеся (Бут 1, 27-28). Тим, що чинить з людської особи автентичний образ Пресвятої Трійці, є ЛЮБОВ! Любов, яка виражається у безкорисному особовому даруванні і цілковитому прийманні цього дарування. Чоловік і дружина, які живуть в подружжі, обдаровують себе не якимись матеріальними речами, чи якимись послугами, а дарують собі взаємно всю свою особу і все своє життя. Такий дар є можливим завдяки благодаті Таїнства Подружжя, в якому звершується Пасхальна Тайна – смерть і воскресіння Господа Ісуса Христа! Чоловік вмирає для себе самого, щоб жити у своїй дружині, і навпаки дружина вмирає для себе, щоб жити в своєму чоловікові.

В зв’язку з цією біблійною істиною на тему родини, яку Господь об’явив у своєму Слові, ми рішуче відкидаємо усе те, що цій істинні противиться, все те, що вдаряє в серце подружжя і сім’ї, зокрема гендерну ідеологію і будь які спроби її юридичного просування. Закликаємо також усі подружжя дбати про єдність, яка виражається у перебуванні разом. Це перебування разом в добу глобальних процесів та міграцій є особливо наражене на небезпеку, проте благодать подружжя та необхідність фізичної присутності батьків для нормального виховання дітей вартує того, щоб за неї боротися.

2. Родина є домашньою церквою. Це бачення родини як «домашньої Церкви» сягає глибоко до біблійної традиції. Вже в Старому Завіті сім’я була фундаментальною спільнотою передавання віри, а батько родини очолював найважливіше свято Ізраїля – Пасху. Під час пасхального седеру він розповідав оповідання про Вихід, а також свідчив, що Господь і зараз звершує свій перехід від неволі до свободи, від смерті до життя. Це розуміння родини як літургічної спільноти продовжується і набирає нового значення в світлі Пасхальної Тайни – смерті і воскресіння Ісуса Христа.

Вираз домашня Церква вперше вживає Святий Павло Апостол. Так він описує спільноту, яка збиралася в домі Акили і Прискили (1Кор 16,19), Нимфи (Кол 4,15), Филемона (Флм 2) і Гая (Рим 16,23). Родинний дім для перших християн був місцем молитви, псалмодії, а також і звершення Євхаристії. Науку Апостола Павла продовжують Отці Церкви. Святий Йоан Золотоустий називає родину «малою Церквою» (еклесіола), вказуючи на її обов’язки: Молитва і навчання в Церкві не достатні. Мусять вони теж супроводжувати нас в дома, адже дім є малою Церквою. Святий Климентій Александрійський вказує на подружжя, як на мале царство (мікробазілея) і «дім Господа». В цій домашній Церкві – згідно слів Святий Августина – отці сімей являються ЄПИСКОПАМИ – і мають особливо дбати про віру своєї родини.

В умовах карантину, якого зазнаємо вже майже протягом року, коли багато вірних мають трудність взяти участь в Євхаристії, СІМ’Я стала місцем, де в особливий спосіб уприсутнюється Таїнство Церкви. А тому палко заохочуємо усіх Вас до родинної молитви, до родинного читання Божого Слова і катехези. Можна знайти багато добрих та цікавих конференції та повчань на католицьких ЗМІ: Радіо Марія, Телебачення Віковічного Слова, Кредо, Родина, Католицький Медіа Центр…

Важливою дійсністю родини як «домашньої Церкви» є те, що Новий Завіт називає грецьким словом койнонія. Цей вираз можемо перекласти як спільнота, єдність, але він також означає СПІЛКУВАННЯ. В цифровому світі, а особливо тепер, коли наша активність обмежена карантином, дуже важливо виборювати час на якісне, живе спілкування у наших родинах! Нехай протягом дня буде час, який Ви проводите разом, без інтернету, без смартфонів, без соціальних мереж, час реальний, а не віртуальний. На початку він може важко даватися, проте будьте витривалими, і ми впевненні, що зможете зазнати плодів такої практики.

3. Родина є місією. Завданням християнської сім’ї є проголошення з радістю і переконанням Доброї Новини про сім’ю – повчав Святий Йоан Павло ІІ. Це проголошення перш за все полягає в свідоцтві любові і єдності, знаку, який притягує до віри тих, хто ще не пізнав Ісуса Христа і Його любов. Проте, щоб бути таким знаком, наші родини мають бути глибоко занурені у християнську формацію, у життя Церкви, черпаючи з тих скарбів, які вона, як Любляча Мати дає своїм дітям. Сім’я, яка глибоко зазнала любові Бога в Христі Ісусі, сама стає наче видимим Євангелієм, живою проповіддю, живим запрошенням інших людей до спільноти радості, яку може подарувати лише Господь.

Пам’ятаймо, що сім’я поміщена в центрі грандіозної боротьби між добром та злом, між життям і смертю, між любов’ю та всім тим, що їй протистоїть. Сім’ї доручено боротися і перш за все звільнити сили добра, джерело яких міститься у Христі, Відкупителі людини. Кожній сім’ї потрібно зробити ці сили своїми (Йоан Павло ІІ, Лист до сімей 23).

4. Родина під покровом святого йосифа. Коли наставали важкі часи для Церкви, Божий Народ особливо звертався про допомогу до Святого Йосифа. Так чинили Римські Понтифіки, які керували Вівчарнею Господа у переломні часи. Можна тут згадати про Лева ХІІІ, Пія ХІ, чи Святого Йоана Павла ІІ. У чому причина такої великої довіри? Лев XIII пояснює наступним чином: «…Святому Йосифу більше, ніж будь-кому іншому, належить тепер своєю небесною міццю охороняти і захищати Христову Церкву так, як колись найсумлінніше охороняв Родину з Назарета, коли виникала така потреба».

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні оголосила рік 2021 Роком Святого Йосифа – Покровителя Церкви. Цей рік вже розпочався, тому що Святіший Отець Франциск вирішив запросити Вселенську Церкву переживати рік Святого Йосифа від 8 грудня 2020 року. В епоху, коли ставиться під сумнів батьківство, батьківський привілей виховувати своїх дітей, в епоху великої кризи батьківства, в часи, коли життя Ісуса і Його присутність в наших родинах знаходяться під загрозою, хочемо просити про допомогу того, у кого сам Христос знайшов надійний захист. Йому довіряємо наші родини і просимо про заступництво.

Всі присутні відмовляють акт довірення себе та своїх сімей Святому Йосифу /його слід раніше дати вірним/. Відмовляють акт безпосередньо після відновлення подружньої присяги або в кінці Служби.

Приходимо до тебе, Святий Йосифе, у нашій недолі. Звертаючись за допомогою до твоєї Пресвятої Обручниці, з вірою благаємо й про твою поміч. Заради любові, яка єднала тебе з Непорочною Дівою Марією, і заради твоєї батьківської турботи, якою ти оточував дитину – Ісуса, смиренно благаємо: милостиво поглянь на людство, яке Ісус спас власною Кров’ю, і своїм могутнім заступництвом допоможи нам у потребах наших. Опікуне Святого Сімейства! Піклуйся про вибраний народ Ісуса Христа. Віддали від нас, любий отче, всіляку хворобу, блуд і зіпсуття. Наш могутній заступнику! У боротьбі з силами темряви прийди до нас із небесною допомогою, і, як колись ти врятував маленького Ісуса від Ірода, так і тепер охороняй святу Церкву Божу від ворожих підступів та всілякого зла. Невтомно оточуй кожного з нас піклуванням, щоб ми за твоїм прикладом і з твоєю допомогою досягли вічного блаженства в небі. Амінь.

24 грудня 2020 року
N. 58/2020

The post Послання Конференції Римсько-Католицьких єпископів України з нагоди свята Святого Сімейства first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Звертаючись до Вас цього року, хочемо порушити дуже важливу тему любові до Батьківщини, до свого народу, культури і мови, якими Господь нас обдарував. Протягом нашої історії трапилося багато чудових прикладів жертовної любові до Батьківщини, які, хоча і відбулися у минулому, однак навіть сьогодні вчать нас справжнього патріотизму. На жаль, протягом історії трапилося багато прикладів неправильного розуміння обов’язку перед Батьківщиною, що спровокувало кривду і залишило болісні спогади егоїзму, який переміг любов і повагу до іншого народу.

Ми люди віруючі, тому не хочемо зосереджуватися на злі, яке колись сталося, але хочемо сьогодні звернути увагу на позитивну та правильну любов до Батьківщини. Саме тому споглядаємо на євангельські описи, які нам показують Ісуса, котрий вчить мову своїх предків, пізнає історію, культуру та звичаї свого народу. Без сумнівів, Ісус любив свою землю, село, сусідів і мову, оскільки усе це подарував йому Бог Отець. У своїй сім’ї Ісус вчився того, що найважливішою є любов, яка дає щастя і благословення. Він також бачив і навіть разом зі своїм народом досвідчив від римлян страждання, принижень, неволі та утисків. Саме тому розпочинаючи свою місію, Ісус проголошував Євангеліє, звіщав про те, що Царство Боже близько, робив чудеса і закликав змінити життя, щоб таким чином духовно відновити свій народ і повернути йому його гідність та суверенність. Однак, не усім це подобалося. У своєму рідному Назареті де Ісус провів роки дитинства та молодості, ті кого Він любив, хочуть скинути його у прірву. Згодом, фарисеї, які ревно дбали про тотожність свого народу, забуваючи про Боже Право, будуть на Нього настільки злі, що почнуть планувати його смерть. Отож, коли прийде момент, де потрібно буде вибрати Правду, вони виберуть Вараву, який символізує зло, що нищить Божий порядок.

Ісус Христос погоджується на їхні дії, оскільки любить свій народ і кожну людину. Через свою смерть і Воскресіння Він хоче подарувати усім людям справжнє визволення. Для цього Він засновує також Церкву, яке стане домом для усіх народів. У ній знайдуть своє місце Апостоли, навернені євреї та язичники, серед них найбільшим виявиться Савло з Тарсу, відомий нам як апостол Павло. У ній знайдуть місце також жінки, яких торкнулася всепрощаюча любов, також оздоровлені та повернені до життя люди. До неї приєднаються освітлені блиском правди народи, які приймуть Добру Новину про спасіння. Серед усіх цих народів знаходиться і наш народ, який вже понад тисячу років крокує християнською дорогою до щастя і спасіння згідно з вченням Христа. І якщо ми і повинні чимось пишатися в наших сім’ях– так це вірою. І якщо нам слід будувати сьогодення і майбутнє наших сімей та Батьківщини – то будуймо це, опираючись на незмінних і постійно актуальних вказівках з Євангелія. Філософія та принципи світу часто змінюються в залежності від політичних систем та пріоритетів влади, а це викликає неспокій та нестабільність, які зовсім не служать добру сім’ї та усього народу.

Улюблені брати і сестри!
Хочемо сказати з міццю, що Бог любить вас і для цього послав нам Спасителя, народження якого ми святкуємо з великою радістю. Цього наше святкування було більш радісним, оскільки цей день став вільний від праці. Наш Господь Ісус приходить, щоб визволити людину від прокляття егоїзму, ведучи його на дорогою єдності віри та непереможної любові. Саме це є місією Церкви в кожному народі та країні. Саме це є місією кожного з нас, а місцем її реалізації насамперед є Твоє серце, потім Твоя сім’я, пізніше Твоє село або місто, Твій народ, Твоя держава.

Отже, у цей важкий час, який переживає наша держава, заохочуємо вас – кохайте свою Батьківщину, землю, на якій Господь захотів щоб ви народилися і мешкали. Любіть Україну, не дивлячись на те, якою є мова чи національність вашого серця. Проявами цієї любові нехай буде життя правдою і любов’ю Христа на щодень, у взаємній повазі та свідомості спільного дому, в якому разом живуть: українці, поляки, словаки, угорці, чехи, євреї, росіяни, німці, вірмени, румуни та інші національності.

Захищаймо сімейні цінності в суспільному житті, роблячи усе, що можливо, щоб кожна дитина, зачата на українській землі, могла народитися та розвиватися для її добра. Підтримуймо усіх тих, хто захищає нашу суверенність, але й самі будьмо готові віддати своє життя з любові до батьківщини. Вже сьогодні почнімо кожного дня з любов’ю виконувати свої обов’язки. Не піддаваймося спокусі давати чи вимагати хабарі, щоб таким чином звільнити нашу Батьківщину від корупції, яку папа Франциск називає “раком з метастазами”. Вивчаймо історію і культуру власного народу та держави, у якій ми живемо, маючи перед очима приклад людей, котрі перемагали егоїзм та кохали справжньою любов’ю Бога та ближнього.

Улюблені брати і сестри!
Саме з таким ідеалами та прагненнями стаємо сьогодні посеред вас і віримо, що їх можна осягнути, якщо усі ми будемо живими членами Церкви, коли прагнення справедливості, чесності, пробачення та любові Бога і ближнього буде принципом нашого життя, який наближає нас до повноти щастя у тій Вітчизні, яка називається Небо.

Сердечно вітаємо тих, котрі з різних причин знаходяться зараз поза кордонами України. Дякуємо вам за проявлену різним чином турботу і любов до рідного краю. Ми розуміємо, що вам не легко. Пам’ятайте, що Католицька Церква є вашим рідним домом у кожній країні. Пам’ятайте і будьте свідомі того, що завдяки життю вірою в Україні ви маєте в собі дуже цінний досвід. Будьте відкриті на культуру тих народів, серед яких ви зараз знаходитесь, а одночасно діліться з ними своєю людяністю та вірою.

Від щирого серця бажаємо усім вам – тим, хто в Україні, й тим, хто за її кордонами – щоб ви переживали свою віру так, як Йосиф і Марія. Тоді кожна людина стане для вас ближнім, стане як Христос.

Нехай Бог наповнить ваше серце любов’ю, щоб ви були щасливі у своїх сім’ях і на землі, де Бог дозволяє вам жити. Нехай благословляє вас в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь!

Пастирі Римсько-Католицької Церкви в Україні

The post Пастирський лист римcько-католицьких єпископів України до родин з нагоди свята Святого Сімейства: Ісуса, Марії і Йосифа first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.