17.30 Хресна Дорога – (молебень провадить Домашня Церква)

18.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

П’ятниця 12.03.2021

6.30 Хресна Дорога– (молебень провадить ФОС)

7.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю
Гіркі жалі

8.30 Розарій– (молебень провадять Кола св.Розарію)

9.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

17.30 Хресна дорога. – (молебень провадять сестри-францисканки)

18.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

Субота 13.03.2021

6.30 Хресна Дорога– (молебень провадить ФОС)

7.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю
Гіркі жалі

9.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

17.30 Хресна Дорога – (молебень провадить молодь)

18.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

Неділя 14.03.2021
ЗАКІНЧЕННЯ РЕКОЛЕКЦІЙ

6.30 Хресна Дорога – (молебень провадить ФОС)

7.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

9.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

10.30 Служба Божа з реколекційою проповіддю

12.00 Служба Божа з проповіддю для дітей

13.30 Служба Божа з реколекційною проповіддю

15.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю
Гіркі жалі, Гімн подяки „Тебе, Бога, прославляємо”.
Благословення Пресвятими Дарами.

17.30 Хресна Дорога– (молебень провадить екуменічний хор)

18.00 Служба Божа з реколекційною проповіддю

The post Розклад великопісних реколекцій 2021 first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

у супроводі Святого Духа враз з цілою Церквою ми увійшли у святий і благословенний час Великого Посту. У першу неділю посту Літургія Слова пропонує нам подивитися на піст самого Господа Ісуса, щоб у тому самому Дусі, який провадив Христа, також і нам вийти у цю спасенну подорож протягом найближчих сорока днів. 

Перечитуючи рядки Євангелії, найчастіше ми бачимо Ісуса,який проповідує, навчає, чинить чудеса та вирішує дражливі питання інших. Однак,у сьогоднішньому уривку з Євангелії від св. Луки ми бачимо Христа, який ізолюється від гомону щоденності і звичайного життєвого ритму. Він не втікає від людей, до них він ще повернеться. Проте опис посту вказує нам на певну ділянку життя Спасителя, яку дещо краще знали Його учні, а пересічні слухачі могли навіть не зауважити. Йдеться про Його власне духовне життя. Христос знаходив і пізніше час для усамітнення та молитви. З огляду на свою активну публічну діяльність, цей час припадав на нічні години, тобто хвилини власного відпочинку. Однак під час сорокаденного посту Ісуса нічого не відволікає, навіть справа харчування. Він виходить у пустелю, щоб пізніше мати сили увійти у людські маси і не загубитися в них.

Дехто спостерігав за працею лісоруба, який відзначався великою завзятістю, фізичними силами та мотивацією. Однак неозброєним оком можна було побачити, що праця цього працівника не була надто ефективна, з причини того, що сокира, якою користувався, вже порядно затупилася. Лісоруб витрачав величезні зусилля, а дерево піддавалося дуже слабо. Спостерігач насмілився зробити зауваження: – Добрий чоловіче, затримайся. Я бачу, що твоя сокира потребує нагострення. На що лісоруб, не зупиняючись, відповів: – Не маю часу на такі дурниці, я маю достатньо сил і великий план на сьогодні.

Нещасний чоловік, який покладається лише на власні сили. Рано чи пізно вони доведуть свою неспроможність. Щаслива людина, яка вміє, правильно використовуючи матеріальні блага та можливості, розвивати також духовну складову свого життя, приділяючи їй відповідний час і увагу. Великий Піст, який ми розпочали, це власне і є у певному сенсі сповільненням матеріального руху, щоб у духовному вимірі цей рух набрав відповідної кондиції та надавав сенс цілій нашій екзистенції. Ми не влаштовуємо у цей час гучних забав зовсім не для традиції, але щоб мати час для духовних вправ. Відмовляючи собі у певних продуктах харчування, створюємо власний благодійний фонд для служіння Христу у потребуючих. Навчаючись приносити щоденні жертви, робимо себе самих жертвою мирною для нашого Господа.

Христос під час свого сорокаденного посту прикладав великі зусилля, живучі на пустелі, відмовляючись від їжі та води і не дивно, що мав нагоду досвідчити своїх людських обмежень, бо в певному часі – зголоднів. Як передає нам Євангелист Лука, у той самий час слабкості до Ісуса приступає спокусник, пропонуючи три, всім відомі, спроби вирішення насущних питань: добути хліб з доступних речей, отримати владу за відповідний гонорар для князя цього світу і врешті, – змусити Бога доказувати свою опіку у штучно створеній ситуації. Інколи люди спокусу плутають зі слабкістю. Це не так. У спокусах диявол не вказує Ісусові на Його обмеження, лише нагадує те, що є у Його силі і можливостях. Ісус має силу зробити те все, до чого закликає Його Сатана. Тому і для кожного з нас, спокуса не є справою слабкості, а сили – тієї сили, за якою не стоїть Бог. Кожного разу, коли людина нехтує Божим Словом і чинить свавілля – піддається спокусі проявити силу у своїх можливостях і осягнути те, чого жадає її власне Ego, звичайно не без підказки злого духа.

Великий Піст заохочує кожного з нас подивитися глибше на щоденні вибори і уздріти в них присутність або відсутність Живого Бога. Цей святий час запрошує нас не стільки до розмірено-молитовного екстазу, скільки до бою у пошуках правди про самих себе, відкриваючи це у Божому Слові і молитві. Легше побачити скалку у оці брата, ніж колоду у власному (Лк 6,41), як нас навчав Ісус минулої неділі. Тож борімося зі спокусою розміняти святий час Посту з полемікою на тему близьких виборів у нашій державі. Тобто, участь у виборах нас зобов’язує, а толкування про те, що не приносить доброго плоду може стати позитивною відповіддю на спокусу лукавого. Мусимо знайти сили не відгукуватись на істеричні спроби тих, хто хоче розгойдати наші емоції і принадити нас думкою і словом очорнювати, пліткувати, зневажати імена людей, яких ми особисто не знаємо. Не маємо жодного права судити і осуджувати, виголошувати вироки, кидати ганебні слова, навіть, якщо б нам здавалося, що вони того заслуговують. Ми – вільні люди, які викуплені надзвичайною ціною Крови Христової, і не повинні ставати невільниками тих, які з екранів, з плакатів, через засоби масової інформації пробують нахилити нас до гріха засуду і сварки. Це лише один приклад спокуси, а піст у Дусі і правді допоможе нам не лише відкрити інші загрози духовного життя, але також навчитися відповідати спокуснику у той спосіб, якого сьогодні нас навчає сам Господь Ісус.

Піст не є причиною і метою сам у собі. Правдивою метою посту, як і всього людського життя, є життя вічне. Тож нехай цього року ми станемо ще ближчими до ідеалів, які пропонує нам Господь. Не біймося спокус – біймося стати перед ними без Бога. Не біймося духовної праці, яку несе з собою піст. Біймося підійти до дня Пасхи, так і не виходячи з землі гріха та рабства.

Нехай Господь дарує своє Слово та благословення для всіх, хто у Святому Дусі розпочав час Великого Посту. На добрі плоди цього спасенного часу для всіх вірян, родин, спільнот, парафій та для всієї нашої Київсько-Житомирської дієцезії, з щирого серця благословляю: В Ім’я Отця і Сина і Духа Святого! Амінь!

Віталій Кривицький,

єпископ Київсько-Житомирський

Всі Теги

ВДС Пресвятого Серця Ісусаєпископ ВіталійКарітас – Спескомісія у справах вірилистмолодьБердичівпокликанняреколекціїВРЦРО

Останні новини

• 09.03.2019 Пастирський лист єпископа Київсько-Житомирського Віталія Кривицького SDB на І Неділю Великого Посту
• 08.03.2019 Зустріч єпископа Віталія з семінаристами
• 07.03.2019 Міжконфесійна підготовка до маршу на захист сім’ї та подружжя в Бердичеві

The post Пастирський лист єпископа Київсько-Житомирського Віталія Кривицького SDB на І неділю Великого посту first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

The post Розклад богослужінь на Великий піст first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Возлюблені брати в священицькому служінні, особи богопосвяченого життя, брати та сестри віруючі нашої Київсько-Житомирської дієцезії!

Як і щороку, ми розпочали Великий піст промовистим обрядом посипання наших голів попелом, який нагадав нам про скороминучість нашого земного життя. “Пам’ятай, людино, що ти прах є і в прах повернешся”, – ці слова з літургії Попільної Середи пригадують нам, що тут, на землі ми є лише паломниками, і що час нашої земної подорожі дуже обмежений. Ця обмеженість в часі спонукає нас, віруючих християн, свідомо звернути увагу на те, чим для нас являється в своїй найглибшій суті цей час сорокаденного товаришування Ісусові – страждаючому Слузі Яхве в Його терпінні, через наші покаяння та відречення, поглиблену молитву та вчинки милосердя.

Святий час нашого сорокаденного посту є запрошенням, щоб ми разом з Ісусом пережили найважливіший етап Його Пасхальної Тайни, в яку ввела нас літургія Попільної Середи. Хоч ця Пасхальна Таємниця включає в собі ціле земне життя Слова, що стало Тілом і оселилося між нами,  але вершиною цієї тайни є Його страсті, смерть, воскресіння і преславне вознесіння. Пасхальна Тайна – це передусім подія довершення спасіння людського роду. Пасха означає перехід. Колись, перед тисячоліттями, це був перехід Ангела – Мстителя, котрий в одну ніч вигубив первородних в Єгипті та відкрив перед Ізраїлем дорогу до свободи.

Пасха Ісуса означає Його власний перехід від життя, коли Він понизив Себе самого, піддаючись трудам, стражданням, страстям, смерті на хресті, – до життя прославленого, яке почалося з моменту воскресіння. Віра нас навчає, що Ісус дійсно пройшов цим шляхом, навчає також, навіщо Він це вчинив. Його перехід – Пасха є передусім потрібна всім нам, і вчинена для нас.

Літургія Церкви запрошує нас, щоб ми уважно споглядали на цей найбільш болісний перехід Христа і, стаючи найближче до Нього, вчилися, як нести свій хрест. Якe велике значення набувають слова апостола Петра з його першого послання: «і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавленні від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти» (1 Пет 1, 18-19). Христос сьогодні запрошує кожного з нас, промовляючи в тиші нашого серця й споглядаючи Його страждання –ввійти в час метаної, час покаяння, час розриву з гріхом, час навернення, час сприятливий, час спасіння!

«Верніться до Мене всім серцем своїм!… Поверніться до Господа Бога вашого …» (Йоіл 2, 12.13). Пророк Йоіл звертається з цим закликом в ім’я Господа до всіх людей. Ніхто не повинен бути виключений: «Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода – зі своєї світлиці» (Йоіл 2,16). Всі віруючі збираються разом, щоб піти і поклонитися Богу, «бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і уболіває над нещастям» (Йоіл 2,13).

Святіший Отець Франциск, звертаючись на початку Великого Посту, нас навчає: «Ми теж хочемо відгукнутися на цей заклик, ми хочемо звернутися і пригорнутися до милосердного серця Отця. В цей «сезон благодаті», що нині почався, ми спрямуємо свій погляд до Його милості. Великий Піст – це шлях, що веде до торжества милосердя над усім тим, що здатне знищити нас, або завдати шкоди нашій гідності дітей Божих. Великий Піст – це шлях, що веде від рабства до свободи, від утисків до радості, від смерті в життя.»  (з проповіді Папи Франциска в Попільну середу в храмі Св. Сабіни на Авентинском пагорбі. 1 березня 2017 року).

Навернення, якого чекає від нас Бог, – це не одноразовий вчинок, а постійна спрямованість, яка стає характерною рисою нашої поведінки в повсякденному житті. Іншими словами, навіть радикальний розрив зі злом і повернення до Христа, як до Спасителя, ще не є наверненням в повному сенсі цього слова, – це тільки початок дороги людини до Бога. Мета каяття – це зростання у вірі в Ісуса Христа. Покровитель України, святий Климент Римський у своєму посланні, промовляючи від імені Римської церкви до церкви Коринтської, коли її розривав розбрат та ненависть, такими словами закликає віруючих до покаяння:

«Звернемо увагу на кров Христа, – і побачимо, як дорогоцінна перед Богом  кров Його, що була пролита для нашого спасіння, і усьому світові принесла благодать покаяння. Пройдемо всі покоління людей і довідаємося, що Господь у кожнім поколінні милостиво приймав покаяння тих, що бажали звернутися до Нього.( Глава VII)  …«Тому скорімося величній і славній волі Його і, залишивши суєтні справи, розбрат і заздрість, що ведуть до смерті, припадім і звернімося до Його милосердя, просячи Його милість і благість. (Глава IX)».

Великий піст дає нам, християнам, прекрасну можливість, щоб відповісти «так» на цей заклик і приступити до праці над собою заради власного навернення. Якщо ми станемо в лагідності й праведності перед Богом, то побачимо, наскільки ми далекі від ідеалів Євангелія.

Любі брати і сестри! Для християнина шлях навернення нерозривно пов’язаний з усе більш новим відкриттям і поглибленням віри в Євангеліє (пор. Мк 1, 15). Повірити Євангелію, тобто Добрій новині про спасіння, – це означає особисто зустрітися з Христом, як єдиним Спасителем світу, який приходить до людини зі своєю любов’ю і ласкою. Період Великого посту – це яскраве нагадування про цю правду віри.

На початку Великого посту я закликаю вас, дорогі брати і сестри, якнайкраще і глибоко пережити цей літургійний період. Нехай на цьому сорокаденному шляху до радості Пасхи не буде в нас дефіциту молитви за себе і за наших ближніх, за нашу Батьківщину Україну. Молитва завжди залишається першою і головною умовою наближення до Бога. Тому я закликаю вас, щоб в цей святий час ви присвятили більше часу молитві. Наша молитва сприятиме тому, що ми вийдемо з байдужості життя і станемо вразливими на діла Бога і нашої душі.

Добра молитва також є допомогою у відкритті перед Богом закутків свого серця. Тому Церква в цей період особливо нагадує про необхідність доброї підготовки до сповіді. Нехай не даремно чекає нас Милосердний Отець в таїнстві Примирення і Покаяння, щоб ми могли переживати Воскресіння Христа не тільки в літургії, але перш за все в нашій власній душі. Навіть, якщо сповідаємось досить регулярно, нехай великодня сповідь стане черговою особливою і неповторною зустріччю з небесним Отцем.

Нехай не буде занедбаною наша участь в щирих і змістовних великопісних богослужіннях Хресної Дороги чи Пасій (Gorzkie Żale), які будуть промовляти до наших сердець, розпалюючи їх ще більшою любов’ю до страждаючого Спасителя.

Другим необхідним етапом наближення до Бога і відкриття себе на Його дію є піст, що означає почуття голоду духа, якого неможливо вгамувати марнотами світу. Піст – це відчуття голоду Божого Слова, бо тільки воно може дати відповідь на питання, які нас турбують, і надати сенс нашому життю. Щоденні роздуми над Святим Письмом в сім’ях і спільнотах може стати нашим особистим словом життя. Тому ми повинні ще більше Його полюбити. «Слово Боже, – як вчить св. Амвросій, – є цілющою лімфою для нашої душі; воно її годує, живить і веде, і немає ніякої іншої речі, крім Слова Божого Слова, яка могла б дати життя людської душі» (св. Амвросій, Exp. Ps. 118, 29). Не відміняючи звичайних практик скромного харчування та не служіння примхам тіла, зрозуміймо, чого насправді бажає наше серце і кому служать дні нашого короткого життя? Чи насправді Живому Богу?

Переживімо нинішній Великий піст в дусі християнського братерства і любові, яка знаходить своє вираження в реальній турботі про наших ближніх, про їхнє фізичне і духовне добро. У християнській традиції піст тісно пов’язаний з милостинею. «Діла милосердя, в основному не є плодами зусиль людини, вони народжуються з самої віри, виходять з благодаті, якої Бог дає достатньо» – навчає нас Святіший Отець Франциск. – Відкриймо наново учинки милосердя щодо тіла: нагодувати голодних, напоїти спраглих, одягнути нагих, подорожніх у дім прийняти, тощо»  («Misericordiae vultus» «Обличчя милосердя»).

Ми не можемо втекти від слів Господа, бо ж на їх підставі ми будемо суджені: чи дали їсти тому, хто голодний, чи дали напитися тому, хто спраглий, чи прийняли подорожнього в дім і чи вдягнули нагого, чи мали час, аби бути з хворим і в’язнем (пор. Мт 25, 31-45).

Виходячи в Боже Ім’я за межи рутинного посту у дусі попередніх років, подивімося на знаки часу, які не може не побачити віруюча людина. А побачивши, внесімо мир у ті місця нашого суспільства, де запанувала ворожнеча. Наша держава стогне від того, що люди захопилися силою та руйнівними плодами ненависті. Хто зупинить війну на Сході та вже і поруч з нашими домівками, якщо хтось ще не побачив. Вона має приховане обличчя, але те саме люте обличчя.
«Не можете служити двом богам» – каже Ісус. Не даючи милостині Йому, коли приходить до нас у бідоласі, наш народ щодня платить данину демону, ім’я якого – корупція. Легко повірити, що вона декому спрощує життя. Лише люди віри розуміють, що за послуги Злого ми самі ж платимо нестабільністю життя, війною, несправедливими цінами тощо… Платимо також можливістю спасіння. Бо ці речі несумісні.

Бог не запрошує нас до зміни раціону харчування, а до свідомої і наполегливої боротьби, ціною якої буде наше спасіння. І не лише наше, а ще й тих, кого Господь поставив на нашому щоденному шляху. Зокрема і на шляху найближчих 40 днів. Великий Піст – це час жалю, коли ми можемо вигукнути разом з Псалмоспівцем: «Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним, … і язик мій буде радуватись твоїм милосердям!» (Пс 51,14.16)

Коли ми таким чином переживаємо Великий Піст, і в такому дусі приймемо і виконаємо ті практики покаяння, які пропонує нам Церква, силою Святого Духа в нас відбувається перехід – Пасха, що перевершить результат звичайних наших зусиль: преображення, зміна нашого життя. Ось чому, слідом за апостолом Павлом, літургія називає цей час часом сприятливим, часом спасіння.

Я бажаю вам, дорогі брати і сестри, щоб Великий піст, який починається, приніс нам якомога більший і достойний духовний плід. Нехай цей сорокаденний період покаяння і навернення духовно змінить кожного з вас і все наше суспільство.

Я доручаю всіх вас під милість Тієї, Котру наш народ від століть величає як  Царицю та Прикрасу Степів України, Пагорбів Поділля і Волинських Лісів, Дивовижну в Бердичівській іконі! Марію! І на плідне переживання Великого посту від щирого серця Благословляю: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Віталій Кривицький SDB
Єпископ Київсько-Житомирський

The post Пастирський лист єпископа Віталія Кривицького на Великий Піст first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

The post Парафіяльні оголошення. 11 лютого. VI неділя звичайна first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Святі Меси о 7.00 та 18.00

Великий Четвер – 13 квітня
День встановлення таїнств євхаристії та священства

18.00 Свята Меса
Після Меси – процесія із Пресвятими Дарами до темниці і адорація до 22.00
*можлиість отримати повний відпуст за спів або читання гімну “За святую Тайну віри…”

Велика П’ятниця – 14 квітня
День страждання і смерті Господа нашого Ісуса Христа

17.00 Хресна дорога
18.00 Літургія страждань Господніх
Після Богослужіння відбудеться процесія до Господнього гробу і адорація Пресвятих Дарів протягом цілої ночі.
В цей день зобов’язує суворий піст осіб віком від 18 до 60 року життя – тобто їжу споживати можемо один раз досита. Цей піст зобов’язує до Пасхальної Літургії.
*За адорацію хреста можна отримати повний відпуст.
**В цей день грошовий збір призначається на потреби Святої Землі.

Велика Субота – 15 квітня
Пасхальна вігілія Воскресіння

20.00 Урочиста Літургія Воскресіння Господнього
Після Літургії відбудеться обряд посвячення пасхальних страв.
*На Святу Месу слід принести свічки.
** У цей день під час Пасхальної Літургії можна отримати повний відпуст за участь у відновленні обітниць хрещення.

Великодня Неділя – 16 квітня
День Христового Воскресіння

7.00 Резурекційна процесія вулицями міста, після якої розпочнеться урочиста літургія Христового Воскресіння
10.30 Свята Меса. Після – вистава за участю дітей
13.30 Свята Меса
18.00 Свята Меса
* Після кожної служби відбудеься посвячення великодніх страв

Великодній понеділок

7.00 Свята Меса
9.00 Свята Меса
10.30 Свята Меса
13.30 Свята Меса
18.00 Свята Меса

The post Розклад богослужінь на Великий тиждень first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

The post Хресна дорога – 17.03.2017 first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Четвер 30.03.2017

П’ятниця 31.03.2017

Субота 01.04.2017

Неділя 02.04.2017

The post Розклад великопісних реколекцій – 2017 first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

The post Богослужіння в часі Великого посту first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Всечесні Брати у Священстві!
Дорогі Особи Богопосвяченого Життя!
Улюблені Брати і Сестри!

В Попільну Середу, коли на порозі Великого Посту ми приймали знак посипання попелом, ми чули важливі слова: «Навертайтеся і віруйте в Євангеліє». Ці слова можна назвати посланням і дорогою для доброго переживання не тільки сорока днів посту, але і всього нашого життя. Та не достатньо тільки послухати і прийняти попіл, ми повинні вирушити в дорогу, на якій зі слів зродяться конкретні вчинки.

Таке розуміння поділяє також папа Франциск, який в Посланні на Великий Піст цього року написав: «Великий Піст – це новий початок, дорога, що веде до надійної мети: до Пасхи Воскресіння, до перемоги Христа над смертю. Цей період завжди звертається до нас із наполегливим запрошенням до навернення: християнин покликаний повернутися до Бога «усім своїм серцем» (Йоіл 2,12), щоб не вдовольнятися пересічним життям, але зростати у приязні з Господом. Ісус – вірний друг, який ніколи нас не залишає, бо навіть тоді, коли грішимо, терпеливо очікує на наше повернення до Нього і цим очікуванням виявляє Своє бажання простити».

Тому серед багатьох аспектів Великого Посту, які вважаємо найважливішими, є і той, який пов’язаний з тишею, затриманням, задумою. На жаль, під тиском повсякденних справ багатьом людям дуже важко знайти час і сили на релігійні практики Великого Посту. Реколекції, Хресна Дорога, Гіркі Жалі деяким здаються майже недосяжними.

Чи справді світ аж так поглинув наше життя, що ми вже нездатні знайти часу для Бога, а тим самим і часу для себе? Євангеліє, що розповідає про спокушування Ісуса на пустині, яке читаємо щороку в Першу Неділю Великого Посту, пригадує нам перш за все про те, скільки залежить від самої людини. Особливо остання відповідь Христа: «Господу, Богу своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!», вказують на суть усього нашого життя. Якщо серед дуже важливих і поглинаючих занять ми зможемо пригадати собі Кому маємо поклонятися і Кому служити, ми зможемо на все знайти час.

Тому слід краще вчитатися в текст сьогоднішнього Євангелія, шукаючи там того, що допомагає будувати добру ієрархію цінностей. Кожна відповідь, що виходить з уст Христа, вказує в цьому уривку на Бога. Він – Перший. І Він – відповідь на всі запитання. Хто до Нього звертає своє серце, переможе всі спокуси і впорядкує своє життя.

Улюблені Брати і Сестри!

В переживання Великого Посту у цьому році вписується також велика подія – сторіччя Об’явлень в Фатімі. Нам не можна ігнорувати голосу Божої Матері, яка через трьох дітей – Франциска, Гіацинту і Лучію передала важливий заклик, який є таким актуальним для нас і всього світу і який заключається в одному слові – ПОКУТА!

У Фатімському посланні це слово має дуже широке значення. Це не тільки надзвичайні покутні подвиги, які, звісно, подобаються Богові і потрібні нам, але у Фатівському об’явленні – це передусім наші звичайні повсякденні вчинки.

У 1916 році під час другого свого об’явлення Ангел не тільки закликав дітей до молитви, але й сказав: «Неустанно жертвуйте Найвищому молитви та вчинки покаяння». А коли Лучія запитала: «Які це вчинки?», почула відповідь: «З усього, з чого тільки можете чиніть пожертву як винагородження за гріхи, які Його (тобто Бога) ображають, а також, щоб випросити навернення для грішників».

Духовність, яка розвивалася в дітях, не була егоїстичною, не мала на меті тільки власне спасіння. Діти добре розуміли, що все їхнє життя та все, що в ньому є слід складати Богові в жертві винагородження та благання про навернення бідних грішників. Це підтверджує також свідчення Лучії, яка так розповідала про її відвідини хворої Гіацинти в лікарні: «Я застала її такою радісною, якою вона була завжди. Вона притулила мене, і я запитала чи вона дуже страждає?» «Так, – відповіла Гіацинта, – страждаю, але жертвую це за грішників і як винагородження Непорочному Серцю Марії».

Отже, з Фатіми лунає заклик до освячення всього нашого життя, кожного найменшого вчинку, тих наших щоденних обов’язків, що випливають з нашого покликання. Усі наші жертви мають вартість лише силою Жертви, яку склав Божий Син, який став людиною і повністю з’єднався зі своєю Церквою.

Тому покаяння, якого вимагає від нас Бог, це жертва, яку складає кожний з нас особисто, живучи праведно і дотримуючись Божих заповідей. Найважливішим елементом введення в життя фатімського послання є сумлінне виконання обов’язків нашого покликання. Це означає, що християнин повинен виконувати свою працю згідно з Божим Законом, зберігаючи Божу Правду і будучи свідком цієї Правди. Додаючи до цього молитву на розарії і нашу щоденну побожність, ми будемо прямувати до образу наверненого християнина, який, як говорить перший Псалом, «за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа Законі замилування має і над його Законом день і ніч розважає» (Пс1).

В світі подвиги отримують визнання та оплески. Але слава часто триває недовго. А скільки ж героїзму треба, щоб день за днем виконувати звичайні речі, про які ніхто не буде знати, яких ніхто не зауважує! Скільки потрібно героїзму, щоб сумлінно виконувати обов’язки подружнього, богопосвяченого життя, життя в самотності, християнського життя.

Дорогі Брати і Сестри!

Саме в цьому дусі переживаймо час Великого Посту і зробімо це способом всього нашого життя, адже такої постави потребує від нас Церква і світ, а в ньому Україна. Усі проблеми різного роду можна розв’язати лише шляхом порозуміння і навернення в учинках і молитві. Це стосується всіх, починаючи від цивільної влади, через спільноту Церкви і нашу особисту поставу. Ніколи не подолаємо зла злом, цим ми тільки його підсилимо. Ніколи неправду не подолаємо неправдою, цим ми тільки її примножимо. Ніколи не подолаємо брехню обманом, цим ми її тільки збільшимо.

Якщо прагнемо перемоги добра, будьмо добрими і витривалими, маючи відвагу сказати злу: відійди, відступи і не введи нас у спокусу.

На цій дорозі покаяння нехай підтримує нас Марія, Фатімська Мати і благословить нас Бог Всемогутній Отець і Син, і Святий Дух. Амінь.

Львів, 1березня 2017 року
№ 114/2017
+ Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський Римсько-Католицький Митрополит

The post Пастирське послання на Великий піст A.D. 2017 архієпископа Мечислава Мокшицького first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.