П’ятниця – 22.10 Приїзд – єпископа
17:00 – Зустріч з «АА»
17.50 – Привітання єпископа біля храму
18:00 – Свята Меса
19:00 – Зустріч зі спільнотою «Сихар»

Субота – 23.10
09:00 – Зустріч зі спільнотою «ФОС»
10:00 – Зустріч з багатодітною сім’єю
11:30 – Дім престарілих
15:00 – Свята Меса за участю дітей
16:00 – Розмова з дітьми
17:30 –  Свята Меса, недільна (Зарічани)
19:00 – Зустріч з молоддю

Неділя (24.10.2021 р.)

10:30 – Свята Меса
13:30 – Свята Меса
14:30 – Виставлення Пресвятих Дарів і Розарій
15:00 – Зустріч зі спільнотою «Домашня Церква»
16.30 – Зустріч з працівниками парафії
17.15 – Зустріч з військовослужбовцями
19:00 – Підсумкова розмова з настоятелем
Виїзд єпископа

The post План канонічної візитації first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Урочисту Святу Месу о 18-й годині очолив його преосвященство єпископ Віталій Кривицький SDB.

Запрошення на цю Службу Божу від настоятеля о. Петра Новосельського OFM прийняли також священники з інших парафій:

• о. Мар’ян Куц (делегат Делегатури  отців-салезіянців в Україні);
• о. Михайло Войцял (духовний асистент салезіянської школи «Всесвіт» м. Житомир);
• о. Андрій Бачинський (голова єпископського суду Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ);
• о. Віталій Сидорук (настоятель храму святого Василія Великого УКГЦ);
• о. Доброслав Копистеринський OFM (настоятель парафії і монастиря святої Анни в м. Полонному);
• о. Фаустин Кушнір OFM (настоятель монастиря в м. Бордігера, Італія);
• о. Віктор Приходько (кафедральний вікарій храму святої Софії);
• о. Віктор Матушевський SDB (вікарій парафії Божого Милосердя).

Серед запрошених були також сестри-монахині, а міський голова міста Житомира Сергій Сухомлин перебував з вірянами впродовж цілої Святої Меси.

Парафіяльний відпуст був насичений наукою з уст відпустового проповідника о .Доброслава, а також ординарія нашої дієцезії єпископа Віталія.

Вечірня Свята Меса була солодким довершенням переживання такої надважливої для кожної парафії події – відпусту. У своєму вступному слові настоятель храму святого Йоана з Дуклі – о. Петро Новосельський OFM – пригадав визначні моменти з життя покровителя парафії: самотність, тиша, гірська природа та початок боротьби в змаганні до святості. Проповідь єпископа Віталія Кривицького SDB була свіжою та болючою водночас.

Наприкінці вечірньої Меси лунали слова привітань, побажань та запрошень приїжджати знову і знову до нас.

Вшановуючи святого Йоана з Дуклі ми всі разом молилися літаніє, заносячи за його посередництвом прохання та подяки за отримані ласки та покровительство над нашою парафією.

текст: Олександра Кісельова
фото – бр. Річард Стопа OFM

The post Відпуст святого Йоана з Дуклі first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

у супроводі Святого Духа враз з цілою Церквою ми увійшли у святий і благословенний час Великого Посту. У першу неділю посту Літургія Слова пропонує нам подивитися на піст самого Господа Ісуса, щоб у тому самому Дусі, який провадив Христа, також і нам вийти у цю спасенну подорож протягом найближчих сорока днів. 

Перечитуючи рядки Євангелії, найчастіше ми бачимо Ісуса,який проповідує, навчає, чинить чудеса та вирішує дражливі питання інших. Однак,у сьогоднішньому уривку з Євангелії від св. Луки ми бачимо Христа, який ізолюється від гомону щоденності і звичайного життєвого ритму. Він не втікає від людей, до них він ще повернеться. Проте опис посту вказує нам на певну ділянку життя Спасителя, яку дещо краще знали Його учні, а пересічні слухачі могли навіть не зауважити. Йдеться про Його власне духовне життя. Христос знаходив і пізніше час для усамітнення та молитви. З огляду на свою активну публічну діяльність, цей час припадав на нічні години, тобто хвилини власного відпочинку. Однак під час сорокаденного посту Ісуса нічого не відволікає, навіть справа харчування. Він виходить у пустелю, щоб пізніше мати сили увійти у людські маси і не загубитися в них.

Дехто спостерігав за працею лісоруба, який відзначався великою завзятістю, фізичними силами та мотивацією. Однак неозброєним оком можна було побачити, що праця цього працівника не була надто ефективна, з причини того, що сокира, якою користувався, вже порядно затупилася. Лісоруб витрачав величезні зусилля, а дерево піддавалося дуже слабо. Спостерігач насмілився зробити зауваження: – Добрий чоловіче, затримайся. Я бачу, що твоя сокира потребує нагострення. На що лісоруб, не зупиняючись, відповів: – Не маю часу на такі дурниці, я маю достатньо сил і великий план на сьогодні.

Нещасний чоловік, який покладається лише на власні сили. Рано чи пізно вони доведуть свою неспроможність. Щаслива людина, яка вміє, правильно використовуючи матеріальні блага та можливості, розвивати також духовну складову свого життя, приділяючи їй відповідний час і увагу. Великий Піст, який ми розпочали, це власне і є у певному сенсі сповільненням матеріального руху, щоб у духовному вимірі цей рух набрав відповідної кондиції та надавав сенс цілій нашій екзистенції. Ми не влаштовуємо у цей час гучних забав зовсім не для традиції, але щоб мати час для духовних вправ. Відмовляючи собі у певних продуктах харчування, створюємо власний благодійний фонд для служіння Христу у потребуючих. Навчаючись приносити щоденні жертви, робимо себе самих жертвою мирною для нашого Господа.

Христос під час свого сорокаденного посту прикладав великі зусилля, живучі на пустелі, відмовляючись від їжі та води і не дивно, що мав нагоду досвідчити своїх людських обмежень, бо в певному часі – зголоднів. Як передає нам Євангелист Лука, у той самий час слабкості до Ісуса приступає спокусник, пропонуючи три, всім відомі, спроби вирішення насущних питань: добути хліб з доступних речей, отримати владу за відповідний гонорар для князя цього світу і врешті, – змусити Бога доказувати свою опіку у штучно створеній ситуації. Інколи люди спокусу плутають зі слабкістю. Це не так. У спокусах диявол не вказує Ісусові на Його обмеження, лише нагадує те, що є у Його силі і можливостях. Ісус має силу зробити те все, до чого закликає Його Сатана. Тому і для кожного з нас, спокуса не є справою слабкості, а сили – тієї сили, за якою не стоїть Бог. Кожного разу, коли людина нехтує Божим Словом і чинить свавілля – піддається спокусі проявити силу у своїх можливостях і осягнути те, чого жадає її власне Ego, звичайно не без підказки злого духа.

Великий Піст заохочує кожного з нас подивитися глибше на щоденні вибори і уздріти в них присутність або відсутність Живого Бога. Цей святий час запрошує нас не стільки до розмірено-молитовного екстазу, скільки до бою у пошуках правди про самих себе, відкриваючи це у Божому Слові і молитві. Легше побачити скалку у оці брата, ніж колоду у власному (Лк 6,41), як нас навчав Ісус минулої неділі. Тож борімося зі спокусою розміняти святий час Посту з полемікою на тему близьких виборів у нашій державі. Тобто, участь у виборах нас зобов’язує, а толкування про те, що не приносить доброго плоду може стати позитивною відповіддю на спокусу лукавого. Мусимо знайти сили не відгукуватись на істеричні спроби тих, хто хоче розгойдати наші емоції і принадити нас думкою і словом очорнювати, пліткувати, зневажати імена людей, яких ми особисто не знаємо. Не маємо жодного права судити і осуджувати, виголошувати вироки, кидати ганебні слова, навіть, якщо б нам здавалося, що вони того заслуговують. Ми – вільні люди, які викуплені надзвичайною ціною Крови Христової, і не повинні ставати невільниками тих, які з екранів, з плакатів, через засоби масової інформації пробують нахилити нас до гріха засуду і сварки. Це лише один приклад спокуси, а піст у Дусі і правді допоможе нам не лише відкрити інші загрози духовного життя, але також навчитися відповідати спокуснику у той спосіб, якого сьогодні нас навчає сам Господь Ісус.

Піст не є причиною і метою сам у собі. Правдивою метою посту, як і всього людського життя, є життя вічне. Тож нехай цього року ми станемо ще ближчими до ідеалів, які пропонує нам Господь. Не біймося спокус – біймося стати перед ними без Бога. Не біймося духовної праці, яку несе з собою піст. Біймося підійти до дня Пасхи, так і не виходячи з землі гріха та рабства.

Нехай Господь дарує своє Слово та благословення для всіх, хто у Святому Дусі розпочав час Великого Посту. На добрі плоди цього спасенного часу для всіх вірян, родин, спільнот, парафій та для всієї нашої Київсько-Житомирської дієцезії, з щирого серця благословляю: В Ім’я Отця і Сина і Духа Святого! Амінь!

Віталій Кривицький,

єпископ Київсько-Житомирський

Всі Теги

ВДС Пресвятого Серця Ісусаєпископ ВіталійКарітас – Спескомісія у справах вірилистмолодьБердичівпокликанняреколекціїВРЦРО

Останні новини

• 09.03.2019 Пастирський лист єпископа Київсько-Житомирського Віталія Кривицького SDB на І Неділю Великого Посту
• 08.03.2019 Зустріч єпископа Віталія з семінаристами
• 07.03.2019 Міжконфесійна підготовка до маршу на захист сім’ї та подружжя в Бердичеві

The post Пастирський лист єпископа Київсько-Житомирського Віталія Кривицького SDB на І неділю Великого посту first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

17 листопада 2018 року в місті Житомирі місцевими християнськими юристами було організовано перший загально-дієцезіальний День зосередження. Зустріч відбувалася у храмі святого Йоана з Дуклі. Програма заходу була насиченою.
Розпочали зі спільної кави та знайомства з ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії, його преосвященством єпископом Віталієм Кривицьким. Слід відзначити, що розмова мала досить невимушений характер. Учасники мали змогу поговорити з єпископом про морально-етичні особливості професії, потреби християнських юристів, роль Церкви та необхідність спеціальної пастирської опіки над тими, котрі щодня приймають доленосні рішення та прямо впливають на правову свідомість колег та суспільства вцілому.

Після розмови усі зібралися навколо Господнього вівтаря. На проповіді отець єпископ підкреслив той факт, що юридична професія є талантом, котрий кожен юрист отримує від Бога та зобов’язаний примножити протягом земної мандрівки. Євхаристія переживалася незвично урочисто, оскільки майстерна гра на органах та гарний спів по-особливому налаштовували на молитву.

Послухавши Слова Божого та споживши Страви духовної, учасники зустрічі мали нагоду скуштувати смачний обід з монастирської кухні Братів Менших.
Не обійшлося цього дня без конференції: отець Вальдемар Павелець нагадав про основи християнства. Про те, де є коріння християн і чим християни відрізняються від усіх інших людей.

Звичайно ж, закінченням зустрічі було благословіння присутніх отцем Юстином Копитко на усі справи та щасливе повернення додому.

Від імені учасників, щиро дякуємо усім, хто долучився до організації та проведення першого загально-дієцезіального дня зосередження для юристів. Дякуємо отцю Віталію Кривицькому за особливу пастирську опіку, отцю Вальдемару за влучні метафори, що допомогли задуматися над джерелами нашого покликання. Дякуємо Братам Меншим, в особі настоятеля отця Павла Шевчука, за можливість проведення заходу у затишній атмосфері.

Запрошуємо усіх бажаючих долучитися до спільноти християнських юристів та взяти участь у подальших зустрічах!

The post День зосередження християнських юристів first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

З благословенням
ваш єпископ Віталій Кривицький SDB

The post Лист єпископа Віталія Кривицького до молоді first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.

Возлюблені брати в священицькому служінні, особи богопосвяченого життя, брати та сестри віруючі нашої Київсько-Житомирської дієцезії!

Як і щороку, ми розпочали Великий піст промовистим обрядом посипання наших голів попелом, який нагадав нам про скороминучість нашого земного життя. “Пам’ятай, людино, що ти прах є і в прах повернешся”, – ці слова з літургії Попільної Середи пригадують нам, що тут, на землі ми є лише паломниками, і що час нашої земної подорожі дуже обмежений. Ця обмеженість в часі спонукає нас, віруючих християн, свідомо звернути увагу на те, чим для нас являється в своїй найглибшій суті цей час сорокаденного товаришування Ісусові – страждаючому Слузі Яхве в Його терпінні, через наші покаяння та відречення, поглиблену молитву та вчинки милосердя.

Святий час нашого сорокаденного посту є запрошенням, щоб ми разом з Ісусом пережили найважливіший етап Його Пасхальної Тайни, в яку ввела нас літургія Попільної Середи. Хоч ця Пасхальна Таємниця включає в собі ціле земне життя Слова, що стало Тілом і оселилося між нами,  але вершиною цієї тайни є Його страсті, смерть, воскресіння і преславне вознесіння. Пасхальна Тайна – це передусім подія довершення спасіння людського роду. Пасха означає перехід. Колись, перед тисячоліттями, це був перехід Ангела – Мстителя, котрий в одну ніч вигубив первородних в Єгипті та відкрив перед Ізраїлем дорогу до свободи.

Пасха Ісуса означає Його власний перехід від життя, коли Він понизив Себе самого, піддаючись трудам, стражданням, страстям, смерті на хресті, – до життя прославленого, яке почалося з моменту воскресіння. Віра нас навчає, що Ісус дійсно пройшов цим шляхом, навчає також, навіщо Він це вчинив. Його перехід – Пасха є передусім потрібна всім нам, і вчинена для нас.

Літургія Церкви запрошує нас, щоб ми уважно споглядали на цей найбільш болісний перехід Христа і, стаючи найближче до Нього, вчилися, як нести свій хрест. Якe велике значення набувають слова апостола Петра з його першого послання: «і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавленні від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти» (1 Пет 1, 18-19). Христос сьогодні запрошує кожного з нас, промовляючи в тиші нашого серця й споглядаючи Його страждання –ввійти в час метаної, час покаяння, час розриву з гріхом, час навернення, час сприятливий, час спасіння!

«Верніться до Мене всім серцем своїм!… Поверніться до Господа Бога вашого …» (Йоіл 2, 12.13). Пророк Йоіл звертається з цим закликом в ім’я Господа до всіх людей. Ніхто не повинен бути виключений: «Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода – зі своєї світлиці» (Йоіл 2,16). Всі віруючі збираються разом, щоб піти і поклонитися Богу, «бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і уболіває над нещастям» (Йоіл 2,13).

Святіший Отець Франциск, звертаючись на початку Великого Посту, нас навчає: «Ми теж хочемо відгукнутися на цей заклик, ми хочемо звернутися і пригорнутися до милосердного серця Отця. В цей «сезон благодаті», що нині почався, ми спрямуємо свій погляд до Його милості. Великий Піст – це шлях, що веде до торжества милосердя над усім тим, що здатне знищити нас, або завдати шкоди нашій гідності дітей Божих. Великий Піст – це шлях, що веде від рабства до свободи, від утисків до радості, від смерті в життя.»  (з проповіді Папи Франциска в Попільну середу в храмі Св. Сабіни на Авентинском пагорбі. 1 березня 2017 року).

Навернення, якого чекає від нас Бог, – це не одноразовий вчинок, а постійна спрямованість, яка стає характерною рисою нашої поведінки в повсякденному житті. Іншими словами, навіть радикальний розрив зі злом і повернення до Христа, як до Спасителя, ще не є наверненням в повному сенсі цього слова, – це тільки початок дороги людини до Бога. Мета каяття – це зростання у вірі в Ісуса Христа. Покровитель України, святий Климент Римський у своєму посланні, промовляючи від імені Римської церкви до церкви Коринтської, коли її розривав розбрат та ненависть, такими словами закликає віруючих до покаяння:

«Звернемо увагу на кров Христа, – і побачимо, як дорогоцінна перед Богом  кров Його, що була пролита для нашого спасіння, і усьому світові принесла благодать покаяння. Пройдемо всі покоління людей і довідаємося, що Господь у кожнім поколінні милостиво приймав покаяння тих, що бажали звернутися до Нього.( Глава VII)  …«Тому скорімося величній і славній волі Його і, залишивши суєтні справи, розбрат і заздрість, що ведуть до смерті, припадім і звернімося до Його милосердя, просячи Його милість і благість. (Глава IX)».

Великий піст дає нам, християнам, прекрасну можливість, щоб відповісти «так» на цей заклик і приступити до праці над собою заради власного навернення. Якщо ми станемо в лагідності й праведності перед Богом, то побачимо, наскільки ми далекі від ідеалів Євангелія.

Любі брати і сестри! Для християнина шлях навернення нерозривно пов’язаний з усе більш новим відкриттям і поглибленням віри в Євангеліє (пор. Мк 1, 15). Повірити Євангелію, тобто Добрій новині про спасіння, – це означає особисто зустрітися з Христом, як єдиним Спасителем світу, який приходить до людини зі своєю любов’ю і ласкою. Період Великого посту – це яскраве нагадування про цю правду віри.

На початку Великого посту я закликаю вас, дорогі брати і сестри, якнайкраще і глибоко пережити цей літургійний період. Нехай на цьому сорокаденному шляху до радості Пасхи не буде в нас дефіциту молитви за себе і за наших ближніх, за нашу Батьківщину Україну. Молитва завжди залишається першою і головною умовою наближення до Бога. Тому я закликаю вас, щоб в цей святий час ви присвятили більше часу молитві. Наша молитва сприятиме тому, що ми вийдемо з байдужості життя і станемо вразливими на діла Бога і нашої душі.

Добра молитва також є допомогою у відкритті перед Богом закутків свого серця. Тому Церква в цей період особливо нагадує про необхідність доброї підготовки до сповіді. Нехай не даремно чекає нас Милосердний Отець в таїнстві Примирення і Покаяння, щоб ми могли переживати Воскресіння Христа не тільки в літургії, але перш за все в нашій власній душі. Навіть, якщо сповідаємось досить регулярно, нехай великодня сповідь стане черговою особливою і неповторною зустріччю з небесним Отцем.

Нехай не буде занедбаною наша участь в щирих і змістовних великопісних богослужіннях Хресної Дороги чи Пасій (Gorzkie Żale), які будуть промовляти до наших сердець, розпалюючи їх ще більшою любов’ю до страждаючого Спасителя.

Другим необхідним етапом наближення до Бога і відкриття себе на Його дію є піст, що означає почуття голоду духа, якого неможливо вгамувати марнотами світу. Піст – це відчуття голоду Божого Слова, бо тільки воно може дати відповідь на питання, які нас турбують, і надати сенс нашому життю. Щоденні роздуми над Святим Письмом в сім’ях і спільнотах може стати нашим особистим словом життя. Тому ми повинні ще більше Його полюбити. «Слово Боже, – як вчить св. Амвросій, – є цілющою лімфою для нашої душі; воно її годує, живить і веде, і немає ніякої іншої речі, крім Слова Божого Слова, яка могла б дати життя людської душі» (св. Амвросій, Exp. Ps. 118, 29). Не відміняючи звичайних практик скромного харчування та не служіння примхам тіла, зрозуміймо, чого насправді бажає наше серце і кому служать дні нашого короткого життя? Чи насправді Живому Богу?

Переживімо нинішній Великий піст в дусі християнського братерства і любові, яка знаходить своє вираження в реальній турботі про наших ближніх, про їхнє фізичне і духовне добро. У християнській традиції піст тісно пов’язаний з милостинею. «Діла милосердя, в основному не є плодами зусиль людини, вони народжуються з самої віри, виходять з благодаті, якої Бог дає достатньо» – навчає нас Святіший Отець Франциск. – Відкриймо наново учинки милосердя щодо тіла: нагодувати голодних, напоїти спраглих, одягнути нагих, подорожніх у дім прийняти, тощо»  («Misericordiae vultus» «Обличчя милосердя»).

Ми не можемо втекти від слів Господа, бо ж на їх підставі ми будемо суджені: чи дали їсти тому, хто голодний, чи дали напитися тому, хто спраглий, чи прийняли подорожнього в дім і чи вдягнули нагого, чи мали час, аби бути з хворим і в’язнем (пор. Мт 25, 31-45).

Виходячи в Боже Ім’я за межи рутинного посту у дусі попередніх років, подивімося на знаки часу, які не може не побачити віруюча людина. А побачивши, внесімо мир у ті місця нашого суспільства, де запанувала ворожнеча. Наша держава стогне від того, що люди захопилися силою та руйнівними плодами ненависті. Хто зупинить війну на Сході та вже і поруч з нашими домівками, якщо хтось ще не побачив. Вона має приховане обличчя, але те саме люте обличчя.
«Не можете служити двом богам» – каже Ісус. Не даючи милостині Йому, коли приходить до нас у бідоласі, наш народ щодня платить данину демону, ім’я якого – корупція. Легко повірити, що вона декому спрощує життя. Лише люди віри розуміють, що за послуги Злого ми самі ж платимо нестабільністю життя, війною, несправедливими цінами тощо… Платимо також можливістю спасіння. Бо ці речі несумісні.

Бог не запрошує нас до зміни раціону харчування, а до свідомої і наполегливої боротьби, ціною якої буде наше спасіння. І не лише наше, а ще й тих, кого Господь поставив на нашому щоденному шляху. Зокрема і на шляху найближчих 40 днів. Великий Піст – це час жалю, коли ми можемо вигукнути разом з Псалмоспівцем: «Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним, … і язик мій буде радуватись твоїм милосердям!» (Пс 51,14.16)

Коли ми таким чином переживаємо Великий Піст, і в такому дусі приймемо і виконаємо ті практики покаяння, які пропонує нам Церква, силою Святого Духа в нас відбувається перехід – Пасха, що перевершить результат звичайних наших зусиль: преображення, зміна нашого життя. Ось чому, слідом за апостолом Павлом, літургія називає цей час часом сприятливим, часом спасіння.

Я бажаю вам, дорогі брати і сестри, щоб Великий піст, який починається, приніс нам якомога більший і достойний духовний плід. Нехай цей сорокаденний період покаяння і навернення духовно змінить кожного з вас і все наше суспільство.

Я доручаю всіх вас під милість Тієї, Котру наш народ від століть величає як  Царицю та Прикрасу Степів України, Пагорбів Поділля і Волинських Лісів, Дивовижну в Бердичівській іконі! Марію! І на плідне переживання Великого посту від щирого серця Благословляю: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Віталій Кривицький SDB
Єпископ Київсько-Житомирський

The post Пастирський лист єпископа Віталія Кривицького на Великий Піст first appeared on Парафія св. Йоана з Дуклі.